Алея слави Другої світової війни

Всеукраїнська акція «Згадати усіх »


Наші родичі по крові, що наближали Перемогу.

 

У зв’язку з наближенням 75-ї річниці від дня Перемоги над нацизмом у Європі, за зверненням Ради громадських організацій, національний виробник нагород ВТО «Орден», оголошує початок безстрокової Всеукраїнської акції «ЗГАДАТИ УСІХ. Наши родичі по крові, які наближали Перемогу».

 

В 1945 році наші предки врятували Світ від нацизму - в 2020 році пам‘ять про їх подвиг та пошана нащадків можуть об‘єднати Украіну!

 

Пропонуємо надіслати коротку довідку про Ваших родичів по крові, які наближали День Перемоги на фронтах та в тилу, яку ми розмістимо на сайті ВТО «Орден» в Алеї слави.


Для того , щоб про подвиги Ваших рідних дізналася вся Україна заповніть будь ласка форму та надішліть нам  на e-mail: admin@vto-orden.com.ua


натисність та завантажте ->>>  форма для заповнення Всеукраїнська акція «Згадати усіх» Наші родичі по крові, що наближали Перемогу.

 

 

Всеукраїнська акція «Згадати усіх»

 

Наші родичі по крові, що наближали Перемогу.



  ПІБ особи, яка надала інформацію про родичів по крові 

 Родинні зв’язки


Рік народження

Прізвище ім’я

по батькові

родича

Участь у Другій світовій війні

(можна заповнювати російською мовою)

  
Бєлов Микола Леонідович

дід

1907

Бєлов Степан Дмитрович

Командир взвода станковых пулемётов  1008  стрелкового полка, 266 стрелковой дивизии, 6 армии, лейтенант. Легко ранен и контужен в боях под г. Харьков 29 мая 1942 года.

Вовк Андрій Валерійович

прадід

  Вовк Семен Захарович

Боєць партизанського загону – командир Лисий Олексій Трифонович (Запорізька область). 1942 – був зраджений і схвачений поліцаями та відправлений до ГЕСТАПО в с. Кам’янка (Запорізька область, Кам’янко – Дніпровський р-н). Розстріляний 12 липня 1942 року. Похований у братській могилі.

  дід 1925 Волк Володимир Семенович

1943 – полон (Остарбайтер). Втік з полону. Деякий час переховувався у сусідів, які згодом переправили його через лінію фронту. Декілька місяців служив матросом на ДКБФ. 1944 – переживши допити в НКВД, 04.02.1945 вже офіційно призваний до лав Червоної армії і відправлений на Західний фронт. Воював навіть не маючи військового квитка (5 стрілецька рота, 800 стрілецький Пражський полк, 143 стрілецька Конотопсько -  Коростенська ордена Суворова дивізія, єфрейтор).

Після розформування частини, самостійно повернувся до дому.

Був заарештований НКВД та відправлений на три роки на шахти Донбасу.

Далі – роки заслання (Находка).

В рідне село повернувся лише у 1955 році. Тільки тоді отримав військовий квиток.

Бойові нагороди повернув лише в 60 – х роках.
Києнко Ольга Юріївна

прадід

1912

Гайдай Николай Парфентьевич

Военный комиссар 348го танкового батальона 158й отдельной танковой бригады, 

Убит 28.07.1942 г. При обороне Сталинграда

 
 

дід

1920

Калита Дмитрий Ильич

Гвардии старшина

Авиамеханик 94 скоростного бомбардировочного авиаполка, Западный фронт

Авиамеханик 227-го штурмового авиаполка, Северо-Западный фронт

Помощник командира взвода 24го гвардейского воздушно-десантного стрелкового полка 10й гвардейской воздушно-десантной дивизии, 3й Украинский фронта

   прадід 1912 Калита Иван Ильич  Старший лейтенант, военный медик 1941-1946 
   дід  1914 Пивненко Иван Антонович  Гвардии старшина,

Призван в 1939 году Воднотранспортным военкоматом г. Одессы. Окончил 5 курсов Одесского художественного училища. (Художник-постановщик) Техник по фотооборудованию самолетов;  40-й бомбардировочный авиационный полк, позже переименованный в  48 Гвардейский Авиационный полк дальних разведчиков Главного командования Красной армии; Служил в армии с 1939 по 1963 год.

 
  бабуся 1920 Пивненко (Гомолицкая) Галина Филипповна  сержант,

5 мая 1942 года добровольно вступила в Красную армию, в которой служила до июля 1944 года;после окончания специальных курсов в Москве служила в 48 Гвардейском авиационном полку дальних разведчиков Главного командования Красной Армии  оператором БОДО  по каналу  прямой связи со Ставкой

 
Комаров Дмитро Олександрович   дід 1907 Комаров Андрій Єгорович 

Встретил войну 22 июня 1941 года в г.Вилейка БССР.

Младший сержант, командир отделения.

Пропал без вести под Павлоградом в октябре 1941 года.

  дід  1912 Бубир Влас Яковлевич 

Призван в июне 1941 года. Гвардии сержант,

командир минометного расчета 80 Гвардейского стрелкового

Севастопольского полка 32 Гвардейской стрелковой

Таманской дивизии. Кавалер медали «За Отвагу»

за взятие Керченского полуострова,

ордена Славы 3 степени за штурм Сапун Горы

в Севастополе, ордена Славы 2 степени за взятие Шауляя.

Комиссован после тяжелого ранения осенью 1944 года.   
Корсун Валерій Михайлович  батько 1918  Корсун Михаїл Миколайович майор, 1938-1942,  65 армія, 2-й Білоруський фронт, закінчив війну 9 травня 1945 року у м. Трібзіс, Німеччина 
   мати 1924  Бєлоглазова Надія Павлівна 1942-1945, Німеччина, 2-й Білоруський фронт,  65 армія 
  дядя 1925  Корсун Володимир Миколайович Сержант, червень 1941-1942, диверсійна група, 192, 354 дивізії, 65 армії, 2-й Білоруський фронт, закінчив війну 9 травня 1945 року у м. Трібзіс, Німеччина 
   дядя 1922  Корсун Іван Миколайович єфрейтор, березень 1944 року, 38 армія 
  прадід 1896 Марцинкевич Володимир Миколайович генерал -майор, Герой Радянського Союзу, 1918-1944 роки, командував 173, 176, 229 стрілковими дивізіями, 24 армія, 9 армія, 134 стрілковий дивізіон, загинув 30.07.1944 р
  дядя 1926 Гололобов Анатолій Степанович рядовий, 1942-1944 Закавказький фронт
Крохмаль Павло Юрійович  прадід  1910 Крохмаль Михайло Степанович 

Призваний по мобілізації 10.10.1943р. і зарахований в 723 стрілковий полк 395 стрілкової дивізії 1 Українського Фронту. Був командиром відділення.

Демобілізований у зв'язку з пораненням 24.08.1945р. Нагороджений « Орденом Вітчизняної війни І ступеню» 06.04.1985р. 
  прадід 1899 Крохмаль Павло Степанович Воював в 768 стрілковому полку 138 стрілкової Карпатської дивізії 4 Українського Фронту. Нагороджений медаллю «За відвагу» 02.02.1945р. Помер від поранень 18.04.1945р. Захоронений на території Словаччини.
  прадід 1922 Лінивий Іван Микитович Воював розвідником взводу пішої розвідки 1002 Стрілкового Львівського ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня полку 305 стрілкової дивізії 4 Українського Фронту. Нагороджений медаллю «За відвагу» 26.05 1945р. та «Орденом Вітчизняної війни І ступню» 11.03.1985р.
Несіна-Інькова Алевтина Валентинівна дід   Макар Поддубецкий воевал на Кавказском направлении, попал в немецкий плен, совершил три побега из концлагеря для военнопленных и был расстрелян после третьего побега
  дід 1911 Несин Антон Якович участвовал во 2-й Мировой войне командиром взвода в Польше, в 1939 г. и в Финляндии в 1940 г. где был ранен
  дід 1915 Євгеній Якович Поддубецкий Воевал на Дальнем Востоке в Манчжурии с японцами

Родзянко Олександр Володимирович

дід 1926 Родзянко Євгеній Дмитрович Гвардії молодший сержант
Сопов Олександр Михайлович батько 1923 Сопов Михайло Пилипович июнь -июль 1942; Южный фронт, оборона Севастополя, стрелок-рядовой миномётного батальона 142 ОСБр; ранен в июле 1942 г.
  тітка 1924 Сопова Катерина Гаврилівна гражданское ПВО, блокада Ленинграда, 1941-1944
  дід 1892  Сопов Пилип Павлович рядовой, Воронежский фронт, погиб в 1943 г. на ст. Таловая, Воронежской обл.
  дід 1907 Лісничий Георгій Миколайович майор, ж/д войска; 1941-43 гг. - Закавказский фронт, 1943 г. - 1-й Украинский фронт; нач. военных сообщений бригады; 1943-45 гг. - комендант ж/д ст. Дарница
  дядя 1924 Сопов Іван Пилипович рядовой, 1943-19 августа 1944 2-й Украинский фронт, ранен 19 августа 1944 г.
  дядя 1907 Сопов Єгор Павлович рядовой, учасник 2-й мировой войны, был ранен 1944 г.
  дядя 1922 Сопов Василь Пилипович летчик-инструктор, 1941-1945
 Сопова (Бабчук) Галина Петрівна батько 1925 Бабчук Петро Романович 3-й Прибалтийский  фронт, рядовой 122 минометный полк РГК; 02.1944 р.-12.1944 г.; ранен в 1944 г.
  дядя 1927 Тернавский Юрій Олександрович от добровольца до ст. лейтенанта; авиаремонтные мастерские, Центральный фронт, 16 воздушная армия, 1943 - 1945
  дядя 1914 Бабчук Андрій Романович 1939-1945 гг. от Халхин-Гола до Берлина; лётчик;
  дядя 1923 Бабчук Микола Романович Полковник, политработник 1941-1945
  дядя 1920 Бабчук Василий Романович Солдат, 1941-1943,  ранен под Сталиграда
Сопова Олена Володимирівна
дід 1906 Терещенко Василь Савович Сержант, наводчик артиллерийского рассчета, 1939 на Финской войне был ранен в декабре. В 1942 г. пошел на фронт, Воевал на 1-м Украинском фронте, Закончил войну в Чехословакии
Хоменко Олег Олегович дід 1907 Хоменко Авксентій Юхимович до 03.07.1941 року секретар по кадрам Бердичевского горкома КП/б/у член ВКП/б, до 19.09.43 року був організатором та кервіником підпільної організації "КОМІТЕТ-103" в місті Корсунь (з 1944 року Корсунь-Шевченківський) у 1943 році підпілля було викрито гестапо, був змушений піти у ліс в партизанський загін "РИЖОГО", де і перебував з 19.09.1943по 11.11.1943рр, звідки вибув у радянську армію. Загинув  в 44 році.
Чайка Володимир Володимирович дід 1914 Чайка Андрій Савелійович лейтенант, командри роти 86-гострілецького полку283 стрілецької дивізії 2-го Білоруського фронту. Кавалер орденів: Червоної зірки, Вітчизняної Війни І та ІІ ступенів. Отримав тяжкі поранення.
Чиньян Олександр Григорович дядько 1923 Риссенберг Давид Аронович С июля 1941 г. направлен на учёбу в Харьковскую Роганскую военную авиационную школу стрелков бомбардиров, подразделение 34, в/ч п/я 72. 04.01.1942 г. авиашкола эвакуирована в г. Красноярск. 02.09.1942 г. направлен в Челябинскую школу пехоты младших командиров (ком. отделения), которую окончил в звании мл. сержанта и с окт. 1942 г. был призван на службу в действующую часть. 26.03.1943 г. в составе 2-го отдельного лыжного батальона 14-й отдельной лыжной бригады в должности зам. командира отделения, мл. сержант был убит в бою южнее деревни Соколово Поддорского р-на Ленинградской обл. (с 1944 г. Новгородской обл.). В 2013 г. перезахоронен на Центральном воинском захоронении Поддорского района мемориал "Самбатово" Новгородской обл. (соответствующая надпись имеется на гранитной плите). Данные имеются в ЦАМО СССР, ф. 58, опись 18001, дело 1433, л. 5 об. Внесён в Книгу Памяти Украины, т. 2, стр. 676.
  дядько 1918 Чиньян Степан Микитович Командир отделения электриков-штурманов, старшина 1 ст.; часть ОК ОРСО ЧФ, эсминец "Способный". Погиб 06.10.1943, тело предано Чёрному морю. В 1942 г. награждён медалью "За оборону Одессы" (битва 10 авг. 16 окт. 1941).ЦВМА МО СССР, фонд 1250, опись 2, дело 164, д. 422; ранее см. 1939 г. ф. 864, оп. 1, д. 1335. Внесён в Книгу Памяти Украины, т. 2, стр. 715. Донесение о безвозвратных потерях № 881.
  дядько 1924 Чиньян Фелікс Микитович Призван 06.03.1943 и направлен рядовым на Юго-Западный фронт в Чапаевскую дивизию,  4-й полк, 3-й батальон, 4-я рота, 3-й миномётной роты, 25-я гвардейская дивизия участвовала в Харьковской наступ. и оборон. операциях. Погиб в декабре 1943 г. на Криворожском плацдарме. Данные см. в ЦАМО СССР, ф. № 58, № оп. 977520, № д. 405. Внесён в Книгу Памяти Украины, т. 14, стр. 314.
  дядько 126 Чиньян Ернест Микитович Призван 26.08.1943 г. в начале в Красную армию, 147-й запасной полк Степного фронта, который 20.10.1943 г. был переименован во 2-й Укр. фронт. Затем направили в г. Муром Новгородской обл. в школу мл. командиров, окончил в звании сержанта. Спустя 1 год в конце лета 1944 г. перевели на флот (после гибели старшего брата Степана и по просьбе его отца). Служил в 183 АСО на п-ве Тамань, в 1947 г. направлен на Балт. флот в р-н Клайпеды (Литва),затем, Лиепаи (Латвия), и в 1948 г. в г. Таллин (Эстония. В настоящее время явл. военным пенсионером Росс. Федерации и проживает в г. Таллин. Военную службу окончил в звании старшего мичмана в 1976 г. Награждён орденами и медалями.
  батько 1922 Чиньян Григорій Мкртичович С мая по авг. 1941 - курсант военно-мед. училища (г. Харьков), а с авг. по сент. 1942 переведен в г. Ашхабад, Туркмения. С 22.06.1941 по 14.05.1947 - служба в Сов. армии, фельдшер, медстатистик сан. отдела 1-й Гв. армии (команд. генерал-армии Гречко А.А.), принимал участие в боевых действиях Юго-Западного, 1-го и 4-го Укр. фронтов.С февр. по сент. 1945 г. - ст. фельдшер окружного госпиталя погран. войск НКВД Молд. военного округа, с сент. 1945 по май 1946 г. - лаборант патологанатом. лаб-рии штаба 9-й гвардейской армии Центральной группы войск, с мая 1946 по май 1947 г. - заведующий спецклассом Харьк. военно-мед. училища Киевского военного округа. После окончания мед. института, работа по специальности.Является освободителем г. Харькова (23.08.1943 г.).Принимал активное участие в общественной организации под руководством ген.-майора, Героя Сов. Союза ОстащенкоС.М. Награждён орденами и медалями, многими почётными и юбилейными знаками. Умер 03.11.2014 г. в звании полковника медслужбы. Похоронен в Харькове на 5-м кладбище.
  тесть 1922 Мирошник Володимир Павлович С 1942 по 04.12.1946 г. - служба в рядах Советской армии. Служба в боевых частях от Сталинграда до Берлина, которые обеспечивали связь между войсками. Войну окончил в звании сержанта, награждён орденами и медалями. До своей смерти работал на военном предприятии в должности начальника опытного производства. Умер из-за болезней 11.09.1971 г. и похоронен в Харькове на 50м кладбище.
   теща  Мирошник (дівоче прізвище Козлова) Лідія Михайлівна 1926 В октябре 1941 г. вместе с Харьковским радиозаводом была эвакуирована в г. Касли Челябинской обл., где работала на военном предприятии, выпускающем радиопередатчики для партизанских отрядов и соединений. В Харьков вернулась вместе с предприятием в 1944 г., являлась участником ВОВ. Награждена орденами и медалями, многими почётными знаками. Вела активную руководящую партийную и профсоюзную работу. Умерла от болезней 25.02.2003 г. Похоронена в Харькове на кл. 5 (вместе с мужем).