"Відзнаки честі, мужності та слави", газета"Прикордонник України" №45 28.11.2014

Артикул: ВТО_

"Перші згадки про наміри розгорнути національну нагородну справу належать до періоду правління уряду гетьмана Петра Скоропадського. За його дорученням при Головному штабі армії у травні 1918 року було створено комісію для «вироблення військових орденів і медалей». Вона внесла на затвердження цілу систему відзнак для військовиків і цивільних.


 Автор: Олександр СОПОВ

 

Пропонувалося заснувати ордени князя Ярослава Мудрого (за заслуги на громадському полі), святої княгині Ольги (за заслуги жінок на громадському полі), святого Архістратига Михаїла (за військову хоробрість), Залізного Хреста (за визвольну боротьбу), святого князя Володимира (за відзнаки в держслужбі), хрест та зірку Слава і Відродження України.

 

За Директорії законом Української Народної Республіки від 24 січня 1919 року проголошувалося заснування двох відзнак – Республіки та Слава України. Цей закон став першим правовим документом, яким започатковувалися власні українські нагороди. 19 жовтня 1920­го Головний отаман військ УНР – Симон Петлюра затвердив ще дві відзнаки – орден Визволення двох ступенів і відзнаку «Залізний хрест». Але лише Залізному хресту судилося побачити світ. На жаль, в еміграції…

 

…У радянській Україні з 1921­го по 1933 роки також існував власний орден – Трудового Червоного Прапора. Виготовлено їх було близько 5 000 штук. 1922 року було засновано Почесні звання, (яких 1989 року налічувалось аж 54!), а згодом і нагрудні знаки до них. 1969 року з'явилися нагрудні знаки до Почесної Грамоти та Грамоти Президії Верховної Ради УРСР...

 

Та справжньою сенсацією для істориків стали архівні відомості про те, що 1967­го року ЦК Компартії УРСР та Верховна Рада УРСР планували заснувати справжні республіканські нагороди – ордени Державного Прапора Української РСР і Трудової Слави, а також медаль «За трудові заслуги». Однак з Москви таким намірам швидко «перекрили кисень».

 

Робота над формуванням ідеології майбутніх відзнак розпочалася в січні 1992­го, коли постановою Президії Верхов­ної Ради України було створено спеціальну комісію з питань заснування державних нагород. До складу комісії увійшли відомі вчені, народні депутати, міністри, керівники творчих громадських спілок і представники інших структур.

 

Проаналізувавши більш як півтисячі пропозицій, Комісія у червні 1992­го року розробила базовий варіант концепції системи державних нагород. Так, передбачалося заснування орденів «Відроджена Україна» (за виняткові заслуги перед державою), Пошани (за видатні досягнення в розвитку економіки, науки, культури, освіти та інших сфер), «Захиснику України» (за військові заслуги), Милосердя (за благодійну діяльність), медалей «За мужність» (за відвагу, виявлену під час виконання військового, службового та громадянського обов’язку), «Звізда Полин» (за заслуги в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи).

 

Багатомісячний підготовчий процес завершився 4 травня 1993 року внесенням питання про заснування державних нагород на розгляд засідання Верховної Ради. Після бурхливого обговорення народними депутатами постанову про державні нагороди України було ухвалено в першому читанні 228 голосами. Утім, до другого читання справа не дійшла: вир політичних пристрастей, який виник навколо дострокових виборів Президента та Верховної Ради, повністю відволік депутатів від такого «буденного» питання, як державні нагороди. Та так, що справа їхнього законодавчого затвердження розтягнулася ще на сім літ…

 

Проте на цій ниві вже велася активна діяльність з іншого боку – на Банковій. За радянською традицією, було вирішено до першої річниці Незалежності заснувати першу державну нагороду. У січні 1992­го відділ нагород Адміністрації Президента виступив з ініціативою щодо започаткування нового виду нагород, яких досі не було в країні, – відзнак Президента України. Ця думка сподобалася Президенту Леоніду Кравчуку. Щоб втілити її в життя, необхідно було внести зміни до чинної тоді Конституції. Згідно з Основним Законом право засновувати державні нагороди належало винятково Верховній Раді. Однак уже 13 лютого 1992 року рішенням 314 народних обранців право засновувати й вручати відзнаки отримав і Президент.

 

Невдовзі в Адміністрації Президента розгорнулася напружена робота щодо матеріалізації ідеї президентських відзнак. Остаточний варіант малюнка нагороди, що отримала назву «Почесна відзнака Президента України» 14 травня 1992 року затвердив секретар Адміністрації Президента та голова Комісії з державних нагород при Президентові України.

В умовах часового цейтноту, виконавець замовлення скооперував свої зусилля з іншими підприємствами. Усі частини знака, окрім тризуба, виготовлялися на Ризькому комбінаті «Дайльраде», основа колодки – на донецькому «Енергозаводі». Стрічка надійшла з російського міста Подольська, але через невідповідність кольору її терміново замовили на Київській стрічкоткацькій фабриці. Відповідальну місію з виготовлення срібного з позолоченням тризуба та вінка навколо нього доручили професіоналам Київського ювелірного заводу. Збирали знаки в Донецьку.

 

Першу партію «Почесної відзнаки» в кількості 25 штук відправили в Адміністрацію Президента в липні 1992­го року. Одночасно із «народженням» знака відбувалося його документальне оформлення. І, нарешті, 18 серпня 1992 року світ побачив відповідний Указ Президента. Ним передбачалося нагороджувати відзнакою громадян України та іноземних держав «За особисті заслуги в розбудові суверенної, демократичної, правової держави в економічній, науково­технічній, гуманітарній, соціально­культурній сферах, вихованні дітей, у захисті державних інтере­сів і піднесенні міжнародного авторитету України, активну миротворчу, благодійну, милосердну, громадську діяльність на благо України та своїх співвітчизників». Нагородженому окрім самого знака видавали і його мініатюру для повсякденного носіння, а також відповідну Грамоту за підписом Президента України.

 

Перші укази Глави Держави про нагородження Почесною відзнакою Президента України датовані 21 серпня 1992 року. Серед перших орден отримали Левко Лук’яненко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді, поетеса Ліна Костенко, триразова олімпійська чемпіонка Олена Бризгіна.

 

До квітня 1995­го Почесна відзнака залишалася єдиною державною нагородою в Україні. Але після заснування низки президентських нагород у вересні 1996 року вона трансформувалася в орден «За заслуги». У цьому статусі вона увійшла і до закону, ухваленого 2000 року, в якому вже офіційно було затверджено цілісну нагородну систему України". 

 

    Стаття в газеті "Прикордонник України" № 45 від 28 листопада 2014 року








Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua