"Від золотої мухи до жерстяного хреста", "Іменем закону" №38,18.09.2014

Артикул: ВТО_


Стаття в громадсько-правовому тижневику "Іменем закону"

№ 38 від 18 вересня 2014 р.

Автори:

Олександр СОПОВ, директор ВТО «Орден».
Анна ТОРГОНЕНКО, журналіст «ІЗ»


З давніх-давен людство шукало способи виділяти з-поміж інших найгідніших своїх представників за мужність, виявлену в час небезпеки, або за справи, корисні для суспільства. Наслідком таких «пошуків» стала поява особливих відзнак – нагород.

 

Найдавнішу з нагород, що збереглася донині, датують XVI ст. до н.е. В одній з гробниць Стародавнього Єгипту дослідники знайшли золотий ланцюжок завдовжки 60 см із трьома кулонами з золота – кожен у вигляді мухи завдовжки 9 см. Вчені встановили: це була нагорода, якою відзначили воїна, що виявив хоробрість на полі бою.

 

В античному світі вже була система нагород. Завершеного вигляду вона набула в Стародавньому Римі і складалась з колективних та індивідуальних відзнак, під час удостоєння якими враховували ранг нагородженого.

 

Однак «пращурами» сучасних орденів (а точніше знаків орденів) були не фалери Греції та Риму, а знаки належності до середньовічних духовно-лицарських Орденів. Ці організації виникли в XI–XIII ст. в епоху хрестових походів.

 

У XIV ст. у багатьох країнах Європи почали утворюватись і суто світські Ордени. Їх зазвичай засновували монархи. Кожен такий Орден мав володіння, святого покровителя, знак належності, одяг, свято. Знаки світських Орденів мали різноманітні форми, що відрізняло їх від духовних.

 

У процесі еволюції лицарських Орденів змінилась і їхня символіка. Мантія трансформувалась у стрічку, до якої підвішували знак належності. Залежно від посади в ієрархії, знаки були різних розмірів і носили їх різними способами. Приміром, лицар носив його на стрічці на грудях, командор – на вузькій стрічці на шиї, великий магістр – на широкій черезплечовій стрічці біля стегна. Також з’явились орденські зірки – вищі знаки Ордена.

 

До XVIII ст. у більшості країн Західної Європи утворили власні орденські системи. Знаки Ордена виготовляли зі срібла й золота, прикрашаючи коштовним камінням. Усі вони були знаками монаршої милості й нерідко носили ім’я монарха-заснов­ника. Головною умовою їх отримання було шляхетне походження. Згодом знаки Орденів остаточно перетворилися на світські нагороди.

 

А для відзначення простолюдинів використовували медалі, прототипами яких і стали римські фалери. В Європі в епоху Відродження набули поширення пам’ятні настільні медалі, що сягали 10 см у діаметрі й не були призначені для носіння.

 

Пріоритет у справі нагородження рядових учасників військових походів належить Росії. Тут із XV ст. був звичай давати воїнам від царського імені «золоті» – прообраз нагородної медалі. «Золоті» рядових воїнів і керівників відрізнялися за розмірами й вагою. На початку XVIII ст., за Пет­ра I, нагородження «золотими» трансформувалось у відзначення медалями, які мали всі ознаки нагороди, зокрема вушко для кріплення до одягу.

 

У ХІХ ст. виник ще один різновид відзнак – хрести: Залізний хрест у Пруссії, Гарматний хрест в Австрії, Хрест Вікторії у Великобританії. Нагадуючи зовнішнім виглядом орденські знаки, хрести все-таки мали статус медалей, бо були засновані не орденськими організаціями і призначалися для заохочення як генералів та офіцерів, так і простих солдатів :

                                                

                       Хрест за участь у битві під Кульмом 17 серпня 1813 року

 

 

Перше масове відзначення здійснив король Пруссії Фрідріх Вільгельм III після легендарного бою під Кульмом (нині м. Хлумець, Чехія). Прості чорні хрести зі сріблястою окантовкою, без написів і зображень, розміром 40x40 мм, були єдиною нагородою для всіх чинів гвардії, які брали участь у битві 17 серпня 1813-го. Солдати й офіцери армійських частин, що також були учасниками бою, хрестів не отримали.

 

На початку травня 1815-го ці відзнаки доставили в м. Мемель (нині м. Клайпеда, Литва), де вони пролежали майже рік. Тільки навесні 1816-го фельд’єгер привіз у Санкт-Петербург 443 срібних хрести для генералів й офіцерів та 11 120 жерстяних – для унтер-офі­церів і солдатів. Вручення нагород відбулося на параді 25 квітня 1816 року. Не врученими залишилися 1 054 хрести, власники яких або померли, або були переведені в армійські полки.

 

Під час Першої світової війни хрести з’явилися майже в усіх країнах, що брали участь у бойових діях, і поряд з медалями стали масовою військовою нагородою. Ця традиція продовжилась у роки Другої світової війни. Різновидом нагородного хреста в деяких країнах (Великобританія, Греція, Нідерланди, США) стали зірки.

 

Під впливом європейців власні ордени й нагородні системи створили також країни Азії, Америки, Африки, Океанії.

 

Багато століть ордени й медалі – невід’ємні атрибути кожного суспільства, які зображають його зміни: замість монархічних нагород з’являються республіканські, а замість відзнак колоніальних імперій – нагороди незалежних держав. Змінюється символіка орденів і медалей, але й донині вони залишаються найпопулярнішими відзнаками за мужність у бою, старанність у праці, мудрість в управлінні.

 

"Іменем закону"

№ 38( 5944) від 18 вересня 2014 р.








Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua