РЕФОРМА НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: СІМ КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО ДОСКОНАЛОСТІ
РЕФОРМА НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: СІМ КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО ДОСКОНАЛОСТІ

Артикул: ВТО_

 

РЕФОРМА НАГОРОДНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: СІМ КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО ДОСКОНАЛОСТІ


Мета будь-якої нагородної системи —  стимулювати мільйони на прикладі відзначення одиниць.   Шлях до зцілення хворого починається з усвідомлення недуг. Те ж саме стосується нагородної системи в Україні:

 

Шлях до зцілення хворого починається з усвідомлення недугів. Те ж саме стосується нагородної системи в Україні. Судіть самі:

 

-    звання Героїв України третій рік поспіль на законних підставах зберігають особи, які зрадили державу, підтримавши анексію Криму;

 

-    владні структури не знають навіть точної кількості нагороджень (не кажучи вже про імена відзначених) деякими державними нагородами;


- за роки незалежності українські ветерани нагороджувалися 11 разів. Жодної нагороди не було вручено вчасно!


                                              



- Державницький сенс існування нагород – це не лише відзначення гідних особистостей, а, перш за все, спонукання громадян держави на героїзм, видатні досягнення та сумлінну працю на прикладі нагороджених. Зрештою, якщо нагородна система не виконує цю функцію – навіщо вона державі у такому вигляді? Потрібні зміни!

 

- В усіх країнах світу, поряд з гербом і прапором, державні нагороди є третім візуалізованим, тобто видимим, символом держави: навряд чи хтось не чув про французький Почесний Легіон чи американське Пурпурове Серце. Державні нагороди, як символ Держави, повинні бути – унікальними, оригінальними, пізнаваними, національно-спрямованими та забезпечувати історічну спадкоємність – тобто ідентифікуватися саме як українські.

 

Складні виклики сьогодення вимагають переформатувати українське законодавство про нагородну систему – відповідний законопроект  опрацювала команда небайдужих фахівців, об’єднаних у робочій групі при парламентському Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. 

 

Що ж конкретно пропонується змінити законопроектом «Про нагородну систему України»? Розглянемо сім принципових новацій – сім кроків на шляху до створення досконалої системи відзначень.

 

 

 

Систематизація та структуризація

 

Все стає зрозумілим з назви: Закон «Про нагородну систему України» має прийти на зміну чинному Закону «Про державні нагороди України»! Вперто не помічати відомчі, муніципальні та громадські відзначення, які через незграбність бюрократичної машини стали заледве не популярнішими за державні, далі неможливо – у ст. 1 згаданого законопроекту суб’єкти нагородної справи в Україні зазначені у відповідності до реалій сьогодення. Нагородна справа державного рівня розділяється: опрацювання подань на нагородження, ведення реєстру нагороджених залишається у сфері відповідальності Адміністрації Президента України; розвиток системи нагород покладається на новостворювані структури, підпорядковані Верховній Раді.  

 

 

 

Досягнення «паритету гідності» між нагородою і кавалером

 

 Нагороджений повинен бути гідним нагороди як з позицій Держави, так і на думку суспільства (точки зору яких можуть і відрізнятися). Нагородження здійснюється Державою, але його мають розуміти та толерувати більшість громадян країни. Відзначення (рівною мірою не-скасування нагородження) людини, яка, на думку суспільства, не гідна цієї нагороди, однозначно завдасть Державі величезної шкоди.

 

«Ювілейна оскома» політично мотивованих роздач ветеранам орденів «За мужність», Богдана Хмельницького, долається встановленням хрестів – нагород за реальні подвиги, а не «до …- річчя» чи за абстрактні «заслуги». Цьому новому видові державних нагород присвячена ст. 17 законопроекту.

 

Громада має право знати не лише особу нагородженого, а й того, хто ініціював відзначення: відповідальність у нагородній справі зайвою не буває.

 

Випадки втаємничених від суспільства нагороджень надалі неприпустимі: «кавалери крадькома» - як це було з непублічними нагородженнями президентів Вірменії та Шрі-Ланки за часів Януковича – не повинні ганьбити українську систему нагород. Єдиний реєстр нагороджених обов'язково повинен бути відкритим і доступним, зі зрозумілим і чітким описом досягнення або подвигу. Зрештою, якщо на сайті Почесного Легіону викладені скани подань та орденських патентів, починаючи з ХІХ ст., хіба ми не спроможні на аналогічну прозорість у 25-річній ретроспективі?

 

 

 

«Кого і за що?» - знатиме вся громада!

 

Небайдужа частина суспільства матиме інформацію про те, що  конкретна людина була нагороджена за конкретний вчинок. Процес нагородження повинен бути гласним, широко висвітлюватися в ЗМІ, мати резонанс у суспільстві та мати часовий регламент: 90 днів для прийняття рішення щодо нагородження, 180 днів – на розгляд питання щодо позбавлення нагороди. Без цього не обійтися – хіба вам не набридли «Герої України», які славословлять «КрымНаш» або переховуються від Інтерполу? Деталі процедури прописані у ст.ст. 22, 26 законопроекту.

 

 

 

Кавалери – щодня на видноті!

 

 Доречно, щоб у повсякденному житті громадяни мали можливість бачити і розуміти, що та чи інша людина нагороджена Державою. Не є таємницею, що на цивільному одязі планки зі стрічками орденів та медалей носять вкрай рідко. Потрібні сучасні замінники нагород, які (виключно за бажанням нагородженого!) було б зручно і приємно носити на повсякденному одязі. Планки стрічок нагород - для носіння на однострої: обов'язково - державні; за бажанням - недержавні. Лаконічний лацканний значок-розетка європейського зразка лише однієї (старшої) нагороди - для носіння на цивільному одязі. Це детально описується у ст.ст. 2 та 21 законопроекту.

 

 

 

За хизування чужими нагородами – до реальної відповідальності!

 

Неправомірне носіння нагород або їхніх атрибутів має підлягати суворій адміністративній відповідальності – про це розповідає ст. 32 законопроекту. Запропопонований там штраф у 100-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн) назавжди відіб’є охоту чіпляти на себе чужі нагороди – відповідні зміни пропонується внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аби уникнути непорозумінь, нагороджені державними відзнаками в разі появи у публічних місцях мають мати при собі документ про нагородження – зрештою, нікого не ж дивує те, що, сідаючи за кермо чи виходячи з дому зі зброєю, ми обов’язково беремо відповідний підтверджуючий документ?

 

Діапазон дозволених для носіння недержавних – регіональних, муніципальних чи громадських – відзнак визначатиметься їхньою наявністю у Державному реєстрі, якій пропонується створити – механізм прописано у ст.ст. 30, 31.

 

 

 

«Анонімній» фалеристиці - зась!

 

Кожна нагорода має бути персоніфікованою – це суттєво піднімає ії статус у суспільній свідомості. Якщо британці два століття поспіль дозволяють собі «розкіш» карбувати імена нагороджених на гурті (ребрі) медалей, що заважає нам закріпити у Законі бодай нумерацію нагород та посвідчень? Обов'язкова нумерація усіх державних нагород та посвідчень до них прописана у ст. 20 законопроекту. Наполегливе прагнення уникнути нумерації нагород, запровадити завідомо не придатний до носіння формат посвідчення (наприклад, А3 чи А4) є свідомою чи несвідомою допомогою «крадіям доблесті» - саме так у США називають тих, хто носить ужі нагороди.

 

 

 

Запорука краси нових нагород – прозорість конкурсів і уніфікація аксесуарів

 

Як нагороджений, так і суспільство в цілому мають пишатися нагородою, вона повинна подобатися людям. Символіка нагороди повинна бути абсолютно зрозуміла для кожної людини (без пояснень і тлумачення фахівців) та не викликати «незручних» запитань – як то сталося,  наприклад, із надто неоднозначним дизайном відзнаки Президента «За участь в антитерористичній операції». Як це зробити? Механізм прописано у ст. 21. Якісні фото нагород та атрібутів, статути, описи з тлумаченням, інформація про авторів виставляються на загальнодоступному Інтернет-сайті. При заснуванні нових нагород проводитиметься конкурс з чітко прописаними умовами. Після обрання представниками Верховної Ради трьох кращіх ескізів, до їх подання Президенту, надаються письмові висновки незалежних експертів.


                                      


 

«Різнокаліберні» нагороди однієї держави виглядають по-дикунські: час відійти від радянської п’ятикутної колодки та припинити експерименти з безколодочними стрічками: формат 28х42 мм (для повнорозмірних колодок) та 28х12 мм (для планок) цілковито виправдав себе за останні роки, тож спроби впровадити неіснуючий «євростандарт» просто недоречні – щонайменш, через надмрну вартість реалізації подібних забаганок. Чи, на вашу думку, у Держбюджеті забагато зайвих коштів?

 

Настав час відмовитися від суто жіночих орденів – гендерний баланс цілком можливо дотримуватися за рахунок впровадження жіночого Х-подібного банту замість прямокутної колодки: спробуйте-но знайти спеціалізований орден для жінок у нагородній ієрархії Франції чи Німеччини!

 

Колар (шийний ланцюг) має стати елементом вищого ступеня вищого ордену – для передбаченого дипломатичним протоколом нагородження очільників зарубіжних держав під час офіційних візитів.
 

 

На превеликий жаль, протягом чверті століття нагородна система України формувалася подібно до принципів гри Pokemon Go: раптово-незрозуміла вказівка – пошук неіснуючої у реаліях мети – очікування нових вказівок. Але ж зараз ми маємо шанс створити системний акт, який слугуватиме не одному поколінню громадян України, надихаючи їх на нові звершення.

 

     

 

Олександр Сопов,

Максим Царенко.


(Стаття надрукована 19 серпня 2016 р. у газеті Верховної Ради України "Голос України")





Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua