"Остання «трійця»: рідні, та різні", №17 26.04.2012

Артикул: ВТО_

      Уже понад рік майже щомісяця «Моменти» знайомлять читачів з історією нагород МВС незалежної України. Згрупувавши відзнаки за певними спільними рисами, ми розповідали про міліцейських «піонерів» у металі та їхніх послідовників, детально описуючи як процес їхнього «народження», так і подальший життєвий шлях. З останніх затверджених відомчих нагород (наказ МВС № 520 від 5 серпня 2011 року) поза нашою увагою залишилися тільки три – «Закон і честь», «За відзнаку в службі» І ступеня та «За професіоналізм в управлінні». Сьогодні ми виправимо цю «несправедливість» і повідаємо про їх появу на світ.


      Після вдалого випуску восени 1997 року найвищої на той час міліцейської відзнаки «Хрест Слави» незабаром у тодішнього очільника міністерства Ю. Ф. Кравченка виникла нова ідея: заснувати нагороду ще вищого рівня. Вона мала «перевершити» попередницю за зовнішнім виглядом та статусом, виготовлятися зі срібла, золота і платини, а також мати три варіанти: нашийний, нагрудний та фрачний. Опікуватися процесом створення відзнаки доручили заступникові начальника Головного управління роботи з особовим складом – начальникові управління освіти і науки МВС І. Г. Кириченкові. З пропозицією розробити відповідний дизайнерський проект він звернувся до відомого художника-фалериста Л. І. Матяша – на той час автора низки державних та міліцейських нагород. Відбулося це наприкінці квітня 1999 року.

      Упродовж двох тижнів Матяш представив кілька концепцій «Ордена Честі» (саме так спочатку називалася відзнака «Закон і честь»), одну з яких до середини травня затвердили. В основу нагороди був покладений сріблястий, з білими променями хрест із золотавим оливковим вінком на ньому. Всередині розміщувалися стилізована емблема МВС України та круглий медальйон із пальмовою гілкою в центрі та написом «Закон і честь». Над вінком містився тризуб. (Див. фото.) На реверсі, залежно від варіанта носіння, передбачалися штифт із гайкою або спеціальний елемент для кріплення стрічки. Фрачний варіант відзнаки мав складатися з двох частин – колодки та медальйона (він за формою та наповненням майже повністю повторював більшого «брата»):

                                                 

      Після низки узгоджень у вищих ешелонах міліцейського відомства та доопрацювання нагороді дали путівку в життя. 28 жовтня 1999 року міністр внутрішніх справ Ю. Ф. Кравченко підписав наказ МВС № 777 «Про заснування відзнаки МВС України «Закон і честь». Згідно з Положенням, нею могли удостоювати як правоохоронців, так і цивільних громадян України за виняткові заслуги в боротьбі зі злочинністю, активну допомогу органам внутрішніх справ, видатні досягнення в державотворчій діяльності тощо. Нагороджуваним виплачували одноразову грошову суму в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

 

      Що цікаво: вже після підписання наказу документи щодо заснування «Закону і честі» разом із паперами на нагрудні знаки до премій «За розвиток науки, техніки та освіти», «За сприяння органам внутрішніх справ» і новий зразок нагрудного знака «За відзнаку в службі» (детальніше про нього читайте нижче) направили на затвердження до Комісії з державних нагород при Президентові України. Відповідь звідти надійшла невтішна: кожну з відзнак розкритикували, наголосивши на необхідності їх доопрацювання. Зокрема, характер використання, зовнішній вигляд та порядок носіння «Закону і честі» суперечили Указу Президента України «Про Примірне положення про відомчі заохочувальні відзнаки».

      Врахувавши зауваження Комісії, у міністерстві скасували фрачний варіант нагороди, можливість носіння її цивільними особами на шийній стрічці, а також замінили в центральному медальйоні пальмову гілку на лаврову. Однак через низку суб’єктивних причин документи із зазначеними змінами повторно на розгляд Комісії не подавали, тому, по суті, відзнака так і залишилася нелегалізованою.

      Перша партія «Закону і честі» загальною кількістю 100 штук побачила світ на Львівському державному ювелірному заводі на початку серпня 2000-го. Знаки були виконані зі срібла, а окремі деталі – вкриті тонким шаром золота. (З недорогоцінних металів їх почали виготовляти десь через два роки.) Однак вручення нової відзнаки до Дня Незалежності, як планувалося спочатку, не відбулося. Річ у тім, що, приймаючи виконані роботи, спеціальна комісія МВС на чолі з І. Г. Кириченком виявила низку недоліків і відправила всю партію на доопрацювання. Автор ескізу Л. І. Матяш вніс зміни до дизайнерського проекту, зокрема змістив нижче тризуб, щоб він загостреними краями не псував одяг, а на львівському заводі безпосередньо коригували металеві зразки. Через проблеми з фінансуванням цей процес затягнувся більше ніж на рік й оновлені нагороди міністерство отримало лише восени 2001-го. Всі вони були номерні.

      Попри початковий задум, «Закон і честь» так і не стала найвищою міліцейською відзнакою. До заснування у 2002–2004 рр. відомчих нагород «Почесний працівник МВС України», «Лицар Закону» та «За безпеку народу» (Див. «Моменти» № 3 2012 р.) вона була другою після «Хреста Слави», а в згадуваному наказі МВС № 520 опинилася на п’ятій «сходинці». Нині цієї відзнаки удостоєно понад три тисячі осіб. Приміром, у травні 2009-го нагороду вручили на той час начальнику Голосіївського РУ столичної міліції В. О. Стрижакові та його підлеглим: заступникові начальника слідчого відділу

      Н. Ю. Лущай та заступникові начальника відділу карного розшуку А. М. Рублю – за оперативне розкриття резонансного вбивства студента-першокурсника та затримання злочинців.

      Наприкінці 1990-х водночас зі створенням «Закону і честі» та низки інших нагород у МВС тривала розробка, а точніше, як спочатку вважали, переробка нагрудного знака «За відзнаку в службі». Перший його варіант з’явився навесні 1995-го разом з іншими двома міліцейськими «піонерами» – нагрудними знаками «Почесний знак МВС України» та «Кращому працівникові пожежної охорони». У попередніх публікаціях ми зазначали, що як дизайн, так і якість виготовлення тієї трійці «першопрохідців» були не такими як слід. Тому невдовзі відомство взялося за вдосконалення своїх нагород та надання їм зовнішнього вигляду відповідно до сучасних вимог. Першим 1998 року кардинально змінився «Почесний знак». (Див. «Моменти» № 5 2011 р.) Згодом настала черга і «За відзнаку в службі»:

      
                                                    

 

      Новий ескіз відзнаки вийшов з-під олівця Л. І. Матяша у травні 1999-го. Замість меча в основі нагороди з’явився волинський хрест, накладений на лавровий вінок. У центрі хреста розміщувалася перша емблема МВС – восьмикутний кристал із тризубом. (Див. фото.) Дизайнерський проект змінювали, вдосконалювали та узгоджували з керівництвом міністерства ще понад півроку і, зрештою, на початку 2000-го документи щодо встановлення нового зразка нагрудного знака направили до Комісії з державних нагород при Президентові України. Звідти, як ми вже згадували, надійшла негативна відповідь. Згідно з винесеним тоді вердиктом Комісії, «За відзнаку в службі» потребував доопрацювання з урахуванням традицій української фалеристики й геральдики.

      Ситуація склалася та ж сама, що й із «Законом і честю»: недоліки усунули, а вдруге подати документи на розгляд Комісії «забули». Та з іншого боку самовільно замінити старе «обличчя» нагороди новим у міністерстві не мали права. Тому вирішили розширити «За відзнаку в службі» до двох ступенів: старий знак отримав другий ступінь, а новий – перший. Це, зокрема, затверджував наказ МВС № 200, який підписав Ю. Ф. Кравченко 22 березня 2000 року.

      Виготовляли відзнаку також на Львівському державному ювелірному заводі. Спочатку окремі її деталі планували виробляти зі срібла і з позолотою, але після проведення калькуляції від цієї ідеї відмовилися. Перші 200 нагрудних знаків надійшли до міністерства на початку серпня 2000-го – якраз напередодні Дня Незалежності України.

 

      На відміну від згаданих попередниць, нагорода «За професіоналізм в управлінні» початково засновувалася не як загальноміліцейська, а як відзнака структурного підрозділу МВС – Головного штабу. Відповідний наказ за номером 447 підписав 17 листопада 2009 року тодішній міністр внутрішніх справ Ю.В. Луценко. Знак мав два ступені й складався з двох частин – колодки та медальйона у формі хреста, у центрі якого розміщувалися колона, схрещені перначі та емблема МВС. У нижній частині хреста був вензель Головного штабу. За дизайнерськими проектами, які створили В. М. Бритоусов, О. М. Сопов та О. В. Тарасюк, першу партію відзнак виготовили на столичному підприємстві «ГорАнт»: 100 штук – першого ступеня, 300 – другого.

      Коли ж торік відбувалося «переформатування» відомчої системи нагород, «За професіоналізм в управлінні» стала єдиною з відзнак структурних підрозділів, яку не скасували, а внесли до переліку загальноміліцейських. Вона стала одного ступеня, запозичивши свій образ у колишнього другого. (Див. фото.):

                                      

 

      З середини 2000-х років виробництвом відзнак «Закон і честь» та «За відзнаку в службі» першого ступеня займається винятково ВТО «Орден». Не змінюючи принципів, покладених в основу цих знаків, фахівці «Ордена» доклали максимум зусиль для їх удосконалення. Після творчого доопрацювання відзнаки набули нового обличчя – яскравішого й виразнішого. Але прикро, що тепер ці нагороди, як і решта міліцейських, не можуть «знайти» своїх героїв. Питання щодо подальшої долі відомчих відзнак наразі залишається відкритим: його має унормувати відповідний Указ Президента України, який і досі не підписано.

 

 

Олександр СОПОВ, ВТО «Орден»

Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти»

Іван ЮРЧЕНКО, ДНДІ МВС

 

''МОМЕНТИ'' № 4

 

imzak.org.ua




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua