НАГОРОДНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ
НАГОРОДНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

Артикул: ВТО_

НАГОРОДНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ: «ФАЛЕРИСТИЧНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ» ЯК ЗАПОРУКА ВИСОКОГО АВТОРИТЕТУ ФЕДЕРАЛЬНИХ ВІДЗНАК


-         У сучасній нагородній системі Німеччини протягом 65 років існує один-єдиний загальнодержавний орден.

-         Якщо у поданні на відзначення державними нагородами частка жінок складає менше 30%, воно не підлягає задоволенню.

-         Ініціювати процес нагородження має право будь-який громадянин Німеччини – це прямо прописано у законі.

Зараз, коли задуми щодо «перезавантаження» нагородної системи України – як дієвого інструменту заохочення громадян – набувають реального наповнення у вигляді ретельного опрацювання спільнотою фахівців-фалеристів та небайдужих парламентарів цілісного законопроекту, який має на меті регламентувати функціонування вітчизняної системи нагород як симбіозу державних, відомчих, муніципальних та громадських відзначень, актуальним залишається питання вивчення досвіду тих держав, які у короткій історичній ретроспективі також були змушені переформатувати свої нагородні ієрархії. Чи не найяскравішим прикладом слугуватиме Німеччина: протягом ХХ століття система державних нагород там зазнавала кардинального перезавантаження, принаймні, тричі…

Чимало праць дослідників фалеристики присвячено нагородам Німеччини періоду Світових війн: заледве не кожен нагородознавець-початківець пригадає Залізний хрест та імена кавалерів його найвищих ступенів. Але ж нагородна політика міжвоєнної і повоєнної Німеччини залишається своєрідною terra incognita для вітчизняних поціновувачів фалеристики. Саме цю лакуну ми і спробуємо мінімізувати цією статтею.

Отже, від початку визнаємо, що німецька нагородна система зазнала за останні сто років три масштабні трансформації, спричинені поразкою у Великій війні 1914-1918 рр., приходом до влади нацистів та нищівним розгромом у Другій світовій війні 1939-1945 рр. Радикалізму не бракувало у жодному зі згаданих випадків…

Прийнята 31 липня 1919 р. Веймарська конституція містила ст. 109, котра, зокрема, зазначала: «Ордени та відзнаки не можуть надаватися державою. Жоден німецький громадянин не вправі отримувати титули чи ордени від іноземних урядів».  Тим не менш, жодних санкцій за носіння отриманих до листопада 1918 р. нагород німецьких держав не передбачалося. Попри псевдодемократичний пафос, вже у найближчі роки функція заснування нових нагород та відзначення ними була реалізована на рівні відомств, земель, міст та громадських організацій.

Адольф Гітлер після приходу до влади у 1933 році, шістьма місяцями пізніше ліквідації республіканських орденів у СРСР, також вирішив перенести нагородну справу до монопольної сфери впливу столичної влади – це здійснювалося як шляхом заснування принципово нових нагород, так і відродження у новому, загальноімперському статусі старих відзнак Пруссії (зокрема, Залізного хреста) або ж підвищення у статусі існуючих земельних нагород – наприклад, за заслуги у гірничовидобувній галузі. Водночас, запроваджувалася заборона на носіння раніше встановлених муніципальних та громадських відзнак.

Нищівна поразка нацистської Німеччини, здавалося б, назавжди знищила нагородну систему гітлерівської епохи, однак 26 липня 1957 р. набув сили новий федеральний закон, який регламентував вживання нагород і титулів, дозволяв носіння раніше отриманих нагород Третього Рейху – за умови видалення з відзнак нацистської символіки.   Зрозуміло, що нікому з ветеранів вермахту й на думку не спало виколупувати свастики з нагород – приватні фірми майже миттєво запропонували власні версії «денацифікованих» нагород – ветерани просто купували їх на додачу до раніше отриманих…

Але ж чим нагороджують у сучасній Німеччині? Протягом 65 років, з моменту заснування 7 вересня 1951 р., єдиним орденом Федеральної Республіки Німеччина був і залишається дев’ятиступеневий (з урахуванням медалі) Орден Заслуг. Ним нагороджують і за реальні заслуги, і в протокольному форматі – наприклад, по завершенні каденції  іноземного посла чи федерального судді. До 1966 р. існував різновид цієї нагороди, яким відзначали найманих робітників, які відпрацювали 50 років на одного працедавця. Всього до цього часу здійснено близько 250.000 нагороджень.  Від самого початку історії цієї нагороди передбачено, що відзнаки виготовляються з позолоченої латуні – тут поєдналися принципи демократизму і вимоги суворої економії. Статистика свідчить, що кількість щорічно нагороджених від 1991 р. стрімко зменшується: від звичайно усталених протягом перших чотирьох десятиліть 4-5 тисяч  до 1,5-2 тисяч. При цьому, від 2006 року запроваджено нове правило: якщо у поданні, яке формується урядом кожної з федеральних земель, частка жінок становить менше 30%, адміністрація федерального президента повертає документ на доопрацювання – «для усунення гендерного диспаритету». Допоки жіночі квоти не будуть дотримані, подання не розглядається в цілому. З іншого боку, кожен громадянин Німеччини наділений правом ініціювати нагородження будь-якої особи, подавши відповідне звернення до земельного уряду за місцем перебування, а в разі проживання за межами Німеччини – до міністерства закордонних справ.

Попри відсутність уніфікованого закону про нагородну систему Німеччини, можна стверджувати, що de facto другим – після ордену Заслуг – є низка вузькопрофесійних федеральних відзначень для музик, спортсменів та гірняків – фактично, то є відтворення давніх нагород, адаптованих під сучасні умови. Більшість  з них мають формат «плакеток», тобто, не призначені для носіння на одязі.

За прикладом Сполучених Штатів, Німеччина також відтворила прецедент міжвідомчих нагород: подібний статус мають засновані спільними наказами міністрів оборони та внутрішніх справ медалі за боротьбу з повенями 2002 та 2013 рр.

Окремим відгалуженням нагородної системи виступає ієрархія відзнак бундесверу – ці шість хрестів та медалей символізують заслуги німецьких військовиків у бойових ситуаціях чи бездоганну довголітню службу. Численні спроби відновити Залізний хрест як відзнаку у «Війні проти тероризму» наразі залишаються поза увагою влади – в принципі, подібна картина є цілком зрозумілою з огляду на контроверсійний імідж нагороди у ретроспективі Світових війн.

Аналогічну роль відіграє система відзнак Федеральної агенції невідкладної технічної допомоги (THW) – аналогу української ДСНС. Кілька відзнак цього федерального відомства дозволяють можливість відзначення і за вислугу років, і за мужність при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, і за благодійництво.

Наступний – земельно-муніципальний – рівень німецької нагородної системи відображає як одвічні фалеристичні традиції, так і сучасні новації.

Стандартним комплектом нагород федеральної землі є підбірка з медалей за порятунок життя, відзнак за вислугу у добровільній пожежній охороні та поліції. В окремих випадках цей фалеристичний ансамбль доповнюється або «регіоналізованими» давнішніми орденами, або нововстановленими відзнаками загального призначення. Чи не найхарактернішим випадком є відновлення у Баварії 1980 року славетного стародавнього Максиміліанського ордену за заслуги у науці та мистецтві, який веде свою історію від 1853 року. Нагородження ним у 1986 р.  90-річного письменника Ернста Юнгера, який ще 1918 року молодим офіцером здобув найвищий пруський бойовий орден «За заслуги», викликає щиру повагу – з огляду на спадковість традицій німецької нагородної системи.

Заслуговує на увагу й те, що більшість земель не обмежується форматом «орден-хрест-медаль»: широкої популярності набули нагороди у вигляді плакеток, чоловічих затискачів для краваток та жіночих брошей. Це також можна вважати позитивною тенденцією: повнорозмірну відзнаку носять хіба що по великих святах, а у пістрявому забарвленні орденських стрічок розуміються хіба що лічені фахівці – в таких ситуаціях стає в нагоді перманентно «повсякденний» краватковий затискач чи елегантна брош.

Всупереч «неофіційно-громадському» статусу, закономірною повагою німців користуються відзнаки товариства Червоного Хреста та добровільних пожежних об’єднань. Це стає зрозумілим, якщо пригадати, що професійна пожежна охорона наявна лише у 101 місті Німеччини – із багатоповерховою забудовою; у тисячах інших поселень місію протипожежної охорони успішно виконує добровільна (тобто не оплачувана, але шанована громадою) дружина. В окремих випадках відзнаки пожежних волонтерів встановлюються земельними міністерствами чи муніципалітетами, але переважно – наказами очільників товариств.

Переживши декілька небезболісних «перезавантажень», нагородна система Німеччини наразі повністю відповідає вимогам сучасності. Єдиний федеральний орден слугує мірилом заслуг загальнодержавного рівня, комплекс відзнак бундесвера задовольняє потреби відзначення гідних армійців, стрункі ієрархії земельних нагород  з глибокими історичними традиціями заохочують цивільних мешканців, а громадські знаки народної пошани слугують символом звитяги й доброчесності у справі служіння суспільству.

Гармонійність поєднання сучасного демократизму та історичної шляхетності, особливості унікальної «фалеристичної децентралізації», притаманної німецькій нагородній системі, обов’язково слід взяти до уваги при реформуванні вітчизняної системи відзначень.

 

 

Олександр СОПОВ, Максим ЦАРЕНКО.

 




Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua