НАГОРОДА ЗА БОЙОВИЙ ПОДВИГ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ
НАГОРОДА ЗА БОЙОВИЙ ПОДВИГ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ

Артикул: ВТО_

 НАГОРОДА   ЗА   БОЙОВИЙ   ПОДВИГ:  СВІТОВИЙ   ДОСВІД   ТА   УКРАЇНСЬКІ   ПЕРСПЕКТИВИ

 

Як відомо, назва спеціальної історичної дисципліни, що вивчає нагороди – «фалеристика», походить від грецького терміну τὰ φάλαρα та латинського falerae, phalerae — назв металевих прикрас, що слугували військовими відзнаками у стародавні часи. Таким чином, можна припустити, що саме для вшанування подвигів на полі бою й створювалися перші нагороди.

Тисячоліття світової історії покликали до життя безліч відзнак: нагородні системи виникали й вдосконалювалися, а інколи йшли в небуття – разом із державами, яким належали. Династичні ордени з обмеженим колом кавалерів і надсуворими становими «фільтрами» залишилися у явній меншості серед розмаїття масових нагород, стрункі ієрархії державних відзнак довнилися строкатими переліками громадських відзначень. Але в усі часи високою повагою користувалися ті нагороди, якими вшановувався подвиг на полі бою – інколи вони переходили до нагородних систем інших держав, відновлювалися через століття після скасування, «клонувалися» у вигляді громадських відзнак.  

Як не дивно, але за чверть століття своєї державності Україна, на жаль, так і не спромоглася заснувати нагороду, яка б слугувала виключно для відзначення бойових подвигів, вчинених українськими громадянами у боротьбі за свободу і незалежність власної держави. На догоду вимогам політичної кон’юнктури нижчі ступені орденів Богдана Хмельницького та «За мужність»  в основній масі стали відзнаками учасників бойових дій у 1941-1945 рр. – за інформацією фахівців ВТО «Орден», таких нагороджень було здійснено 70 тисяч і понад 400 тисяч відповідно. З огляду на те, що при масовому нагородженні ветеранів не бралися до уваги їхні реальні бойові заслуги, це призвело до певної моральної девальвації цих орденів – навіть у ветеранському середовищі.

Що ж до ордену «Золота Зірка», яким відзначаються Герої України, які здійснили визначні геройські вчинки, то станом на березень 2016 р. зі 159 його кавалерів лише 26 осіб (16,3% від загальної кількості) нагороджено за бойові подвиги теперішнього часу. Вимушене – після тяганини з орденом Героїв Небесної Сотні - посмертне нагородження орденом «Золота Зірка» 105 загиблих та померлих від ран, отриманих під час Майдану 2013-2014 рр., визначило основну частку кавалерів (66%). Втім, віддаючи належне жертовності загиблих патріотів, потрібно відзначити, що визначення кваліфікуючим критерієм для нагородження вищою державною нагородою саме факту смерті є певною мірою контроверсійним – адже зрозуміло, що рани, отримані на Майдані, скоротять вік не одному учаснику тих подій, але питання посмертного присвоєння їм звання «Герой України» з кожним роком вирішуватиметься все важче й важче, що, вочевидь, не може не призвести до суперечливих ситуацій.

Що ж до решти 28 відзначень, здійснених до 2014 р., то:

- 10 з них (6,3%) стосується подвигів, здійснених у 1941-1945 рр., і не пов’язаних безпосередньо із незалежною Україною;

- 5 (3,1%) - припадає на перших учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (раніше вже нагороджених Хрестом «За мужність», масова роздача котрих ветеранам війни 1941-1945 рр. зумовила потребу повторного нагородження);

- 4 (2,5%) – на представників аерокосмічної галузі;

- 4 – на шахтарів (в деяких випадках навіть текст Указу про нагородження не містить самого слова «героїзм»);

- 3 (1,9%) – на видатних спортсменів;

- по одному прецеденту – за мужність при звільненні заручника і за самопожертву в ході військових навчань.

В умовах нагальної необхідності докорінного реформування системи державних нагород України потреба у встановленні спеціалізованої відзнаки за військові подвиги, нижчої за рангом за орден «Золота Зірка»,  стає очевидною.  

Вивчення світового досвіду у цій галузі, хоч і не дає ідеального взірця – усталеного у просторі й часі поєднання юридично досконалого статуту, гармонійного дизайну відзнаки та бездоганної нагородної практики, але дозволяє сформулювати низку принципових положень для статуту подібної нагороди, досягти зваженого балансу між елітарністю та масовістю.

Нагорода має слугувати ознакою вшанування саме військового подвигу, вчиненого безпосередньо на полі бою. Ані вміле керівництво військовими з’єднаннями, ні факт загибелі чи поранення у бою, ні бездоганне виконання посадових обов’язків під час участі у бойових діях, ні гідна поведінка у полоні не повинні самі по собі являти підставу для нагородження – для відзначення цих заслуг мають існувати інші спеціалізовані нагороди.  Встановлення надмірно деталізованого переліку конкретних подвигів (як, наприклад, у Статутах російського Георгіївського Хреста 1913 р., радянських орденів Вітчизняної війни та Слави) не може служити прикладом оптимального підходу – адже відомі численні випадки політично мотивованих нагороджень ними із порушенням статутних вимог: зокрема, нагородження Георгіївським Хрестом 4 ст. старшого унтер-офіцера Т. Кірпічнікова, вся «звитяга» котрого виявилася у вбивстві власного командира, але була розцінена як «сигнал до Лютневої революції» 1917 р.; «піднесення» Георгіївських хрестів тодішньому російському прем’єр-міністрові О. Керенському; поширена практика нагороджень орденом Вітчизняної війни військових частин, оборонних заводів, міст та навіть сіл; вручення орденів Слави учасникам придушення Угорського повстання 1956 р.

Отже, доречно визнати, що спеціалізованою нагородою за бойові подвиги може бути відзначена лише конкретна фізична особа (в т. ч. і посмертно), і лише за вчинки, здійснені під час бойових дій у захисті незалежної України, в умовах, пов’язаних із ризиком для життя. Непоодинокі у світовій практиці випадки знеособлених чи колективних нагороджень, відзначень іноземних полководців за заслуги у війнах з третіми державами вищими бойовими відзнаками викликають обгрунтовані сумніви у їхній доречності. Серед прикладів можна назвати відзначення італійською Золотою Військовою медаллю за хоробрість «зниклого безвісті у Російській кампанії» чи прапору Фінансової гвардії, десятків муніципалітетів та навіть провінцій, нагородження Медаллю Пошани Конгресу США Невідомих Солдат Великобританії, Франції, Бельгії, Румунії та Італії, нагородження орденом Святого Георгія пруських полководців за заслуги у війні проти Франції 1870-1871 рр.

Окремої уваги заслуговує встановлення хронологічних рамок «ретроактуальності» нагороди за бойові подвиги. Не ставлячи під сумнів величі подвигів, здійснених у роки Другої світової війни чи локальних війн другої половини ХХ століття, варто чітко окреслити часову межу: бойовою нагородою вшановуються подвиги, здійснені не раніше 24 серпня 1991 р. У сучасній Україні навряд чи варто продовжувати нагородну практику хрущовських часів, коли на честь 50-річчя бою під Чемульпо вцілілих членів екпіпажів крейсеру «Варяг» та канонерського човна «Кореєць» відзначили медалями «За відвагу» (до речі, ще у 1904 р. поголовне нагородження матросів Георгівськими хрестами, а офіцерів – орденами Святого Георгія за програний бій викликало обурення у військовому середовищі), а на честь ювілею повстання на броненосці «Потьомкін» вручалися ордени Червоної зірки та Червоного прапору.  

Необхідність диференціації та перспектива повторних нагороджень зумовлює багатоступеневість відзнаки за бойові подвиги. При цьому слід зазначити, що доречно уникнути поєднання у назві слів «відвага», «мужність» та подібних із числовим позначенням ступенів – градація «золотий/срібний/бронзовий/сталевий» чи аналогічні виглядає краще.

Оскільки нагородою за бойові подвиги відзначатимуть незалежно від військового чи спеціального звання, підкреслено демократичний дизайн нагороди (позбавлений яскравих коштовних елементів типу каменів) став би оптимальним – достатньо пригадати простий і лаконічний стиль британського Хреста Вікторії, ізраїльських військових медалей «За героїзм» та «За відвагу», вірменського Бойового Хреста, польського Хреста хоробрих.

Врахувавши перелічені аспекти при реформуванні системи державних нагород, наша держава спроможна створити власну спеціалізовану нагороду за бойові подвиги – відзнаку, яка користуватиметься високим авторитетом у суспільстві та надихатиме захисників України на нові славетні вчинки.     

 

Максим Царенко




Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua