"Хрест для героїв"

Артикул: ВТО_

      Після досить непростого «народження» 1995 року трійці міліцейських «первістків» – «Почесного знаку МВС України», «За відзнаку в службі» та «Кращому працівникові пожежної охорони» – вже невдовзі виникла потреба в появі нової нагороди. Тому було дві основні причини. По-перше, створені відзнаки отримали не надто позитивні відгуки з боку їхніх власників, головним чином через велику схожість на своїх радянських «попередників». По-друге, у розпал боротьби з бандитизмом виникла проблема з нагородженням працівників відомства за певні героїчні вчинки та розкриття резонансних злочинів. Жоден з тодішніх знаків для цього не годився. Отже, почалася копітка робота над розробкою нової відзнаки, котра згодом отримала назву «Хрест Слави».


      Що цікаво, робота ця «закипіла» не після відповідного наказу «згори», як зазвичай трапляється у таких випадках, а була ініціативою «знизу». Тоді нагородний підрозділ МВС – відділ проходження служби та нормотворчої діяльності – де-факто очолював В.Г.Філатов, котрий трудився у ньому ще з 1979 року. Досвідчений працівник об’єктивно оцінював ситуацію, що склалася з відомчими відзнаками, і, не чекаючи «височайшої» вказівки, сам розпочав пошук цікавої ідеї для знаку. Він мав стати найвищою нагородою в системі МВС, тож і вигляд мати належний – оригінальний, непересічний.


      На особистих контактах Філатов звернувся з цим питанням до начальника сектору відділу нагород Адміністрації Президента України В. Й. Бузала. На той час зазначений підрозділ створив низку державних нагород, зокрема «Орден Богдана Хмельницького», «Орден князя Ярослава Мудрого», медаль «За бездоганну службу» тощо. Оскільки під час їхньої розробки власне бачення найвищих відзнак пропонували митці з усієї країни, у «запасниках» Бузала залишилося чимало різноманітних ескізів. На особливу увагу заслуговували роботи полтавського художника-інваліда В.С.Курдюка. Чоловік надіслав до Адміністрації цілу концепцію державної нагородної системи України, яка налічувала понад десяток відзнак. Серед них був і «Орден Слави». Він мав форму хреста й, за задумом автора, повинен був виготовлятися зі срібла, золота, пурпурових емалей або рубінів. До нього ж Курдюк пропонував і відповідний девіз: «Здобудеш на полі брані».


      Філатову сподобалися ескіз та концепція знаку, тож його обрали як можливий варіант нової міліцейської нагороди. Щоправда, довелося дещо змінити назву: згідно із законодавством, статус «ордена» могли мати лише державні відзнаки. Тож майбутню нагороду нарекли «Хрестом Слави». Пізніше за свою ідею Курдюк одержав від МВС 300 гривень.


      Поки тривали «творчі пошуки», якраз надійшла команда «згори». Міністр внутрішніх справ Ю. Ф. Кравченко поставив завдання щодо створення нової відомчої нагороди начальнику Головного управління кадрів (ГУК) М. І. Ануфрієву. Той «спустив» наказ за належністю – до відділу проходження служби та нормотворчої діяльності, де вже був підготовлений «сприятливий ґрунт». Створення ескізів доручили автору перших трьох міліцейських нагород М. Я. Лебедю. Він доопрацював зображення, надане Курдюком, а також запропонував декілька власних замальовок. Однак у міністерстві все ж зупинилися на варіанті полтавського художника. Відповідну концепцію та ескіз представили Кравченку. Він позитивно оцінив ідею з «Хрестом Слави», однак зауважив, що зображений у центрі знаку козак аж надто вгодований, і розпорядився «змалювати» його з підтягнутого першого заступника начальника ГУК Ю.П. Янчука. Таким чином він став своєрідним прототипом фігури запорожця.

 

      Та на цьому «пригоди» козака не закінчилися. На ескізі Лебедя Бузало помітив, що його фігура повернута не в той бік. Тобто через помилку січовик став лівшею – шабля висіла у нього на правому боці. Крім того, вже на перших металевих зразках (про них трохи далі) Бузало виявив, що козак одягнений у російський каптан, а не в жупан та шаровари. Тож свій зовнішній вигляд він змінював щонайменше тричі. До речі, козака цього «позичили» з найстародавнішої з відомих печаток – Війська Запорізького, датованої XVII ст. У «Літописі Григорія Грабянки» зазначено, що 1575 року польський король С. Баторій серед інших клейнодів надіслав козакам особливу печатку як символ визнання їхньої мужності. На ній якраз і був зображений запорожець з мушкетом. А вже з часів гетьмана Г. Крутневича (1603 рік) на печатці козак начебто йшов у напівпрофіль з шаблею на лівому боці та «самопалом» на плечі.

 

      На початку березня 1997-го розпочалася робота з «перенесення» знака з паперу на метал, яку на підставі листа ГУК виконували працівники Державного інженерно-упроваджувального центру «Спецтехніка». Вони мали визначити підприємство-виробника, враховуючи як його технічні можливості, так і власні економічні, розробити документацію для виготовлення дослідних зразків, а також організувати та забезпечити технічний супровід цього процесу. Хід справи контролював начальник відділу С. М. Величко, а всі практичні питання безпосередньо вирішував старший науковий співробітник І. П. Юрченко.

 

      Можливість виробництва дослідних зразків вивчалася на Львівському, Харківському, Одеському ювелірних заводах, а також столичних ВАТ «Українські ювеліри» і ТОВ «Скіфія». Зацікавленість, підкріплену відповідними технічними можливостями, виявили двоє – «Українські ювеліри» та Львівський державний ювелірний завод. Після отримання калькуляцій і створення нормативної документації 11 квітня 1997-го у «Спецтехніці» відкрили тему «Сузір’я» на проведення дослідно-конструкторської роботи «Розробка і виготовлення дослідних зразків нагород». Через кілька днів на зазначені підприємства були відправлені листи з проханням виготовити по два пробних екземпляри знака «Хрест Слави». Вартість робіт оплатив Держцентр, а от спеціальне оснащення заводи робили власним коштом.

 

      5 травня замовлені зразки були готові й передані до ГУК. Київський знак містив три деталі, львівський – чотири, але зовні був плоскішим, ніж столичний. Крім того, «Українські ювеліри» на той час уже виробляли державні нагороди, тож якість їхнього екземпляра дещо перевищувала якість ЛДЮЗ. А от ціна навпаки – була меншою майже на 25 гривень. Тож для серійного виготовлення відзнак обрали київське підприємство.

 

      Паралельно велася робота з документального оформлення нагород, якою займався старший інспектор з особливих доручень ГУК О. М. Удовиченко. Слід відзначити, що рішення про затвердження «Хреста Слави» приймав не сам міністр внутрішніх справ, а всі члени колегії. І коли були готові перші зразки знаку, Удовиченко методом «персонального опитування» особисто погоджував їх з членами колегії, що підтверджено офіційним листом. До кінця весни 1997-го в міністерстві були підготовлені та затверджені Проект наказу МВС України про заснування відзнаки «Хрест Слави», Положення та її опис. 29 травня того ж року всі документи направили на експертизу до Комісії по державних нагородах України при Президенті України.

 

      Висновок Комісії за підписом її голови Є. П. Кушнарьова надійшов тільки в середині серпня. У ньому були вказані певні зауваження, зокрема щодо розміщення відзнаки та застосування орденських планок, однак загалом проект нагрудного знаку був схвалений. Врахувавши зазначене вище, у міністерстві внесли корективи до Положення, опису нагороди (дещо збільшили її розмір) і вже 6 вересня 1997 року міністр Кравченко підписав наказ МВС України № 600 «Про встановлення заохочувальної відзнаки МВС України „Хрест Слави “»:

                                                    

 

      Розпочався процес запуску знаків у серійне виробництво, практичним забезпеченням якого знову ж таки займалася «Спецтехніка». Спочатку планувалося виготовити 200 відзнак, з них 10 – без номерів. Але в ході роботи зі зразками-еталонами виникали певні зауваження, змінювалися розміри деталей, колір емалі, доопрацьовувалося оснащення і, зрештою, ціна одного знаку зросла з 105,13 грн до 148,21 грн. Внаслідок перерахунку кількість виробів мала зменшитися до 147, але після певних узгоджень між МВС та «Українськими ювелірами» ця цифра збільшилася до 155. Перший серійний «Хрест Слави» з’явився на світ 20 листопада, а вже 28-го міністерство отримало початкову партію у кількості 37 знаків, з яких десять, як і планувалося, були без номерів.

 

      Нова нагорода містила три шари: нижній – круглий медальйон в обрамленні дубового листя сталевого кольору, середній – стилізований хрест, покритий гарячими емалями рубінового та синього кольорів, верхній – круглий медальйон в обрамленні лаврового листя, всередині якого фігура козака з рушницею на плечі та шаблею на поясі. Знак повністю виготовлявся зі срібла і був позолочений. Заохочуватися ним могли працівники МВС, інших правоохоронних органів і військових формувань, а також інші громадяни України за виняткові заслуги в боротьбі зі злочинністю, вагомий особистий внесок у роботу правоохоронних органів, багаторічну плідну працю. Кандидатури нагороджуваних затверджував міністр внутрішніх справ після погодження з колегією. Власникам «Хреста Слави» виплачувалася одноразова сума коштів у розмірі місячного грошового утримання.

 

      Знак №0001 від самого початку призначався для міліціонера номер один – очільника МВС Ю. Ф. Кравченка. Наступні 22 відзнаки були вручені найкращим працівникам до Дня міліції. «Хрест Слави» став фактично найвищою та найшанованішою відомчою нагородою, яку дійсно давали тільки за визначні заслуги. Це була своєрідна оцінка роботи людини в системі МВС, яку «виставляли» лише найдостойнішим. Окреме підтвердження тому – можливість нагородження відзнакою посмертно.

 

      Відтоді «Хрест Слави» кардинально свого «обличчя» не змінював – метаморфоз зазнали тільки окремі його елементи. А от зсередини став іншим: з кінця 2005-го, аби здешевити собівартість знаку, його виготовляють не із срібла, а зі сплавів міді.

 

     P.S. 2013 року наказом МВС України № 38 відзнаку "Хрест Слави" було скасовано. Цим же документом було визначено новий перелік нагород міліцейського відомства, з яким докладніше можна ознайомитися за цим посиланням http://vto-orden.com.ua/catalog/award/novi-vidznaki-miliciyi

 

 

Олександр СОПОВ, директор ВТО «Орден»,

Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти».

(За матеріалами книги «Історія нагород української міліції»).

 

''МОМЕНТИ'' № 4 [''ІМЕНЕМ ЗАКОНУ'' № 17 [5767]] від 28.04.2011

 

imzak.org.ua




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua