Еволюція міліцейських відзнак
Еволюція міліцейських відзнак

Артикул: ВТО_

   В одному з попередніх матеріалів, присвяченому історії створення першої державної нагороди Незалежної України, ми побіжно згадали про підписаний 5 серпня 2011 року Наказ МВС № 520 «Про затвердження Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства внутрішніх справ України». Цей документ не лише визначив перелік чинних міліцейських нагород, значно скоротивши їх список, а ще й уперше за останні 
20 років повноцінно систематизував усю нагородну справу МВС. А от про те, як вона формувалася та розвивалася впродовж цих двох десятиліть, і піде мова нижче.

   Як уже детально розповідалось у «Моментах» № 3, у травні 1995 року світ побачили три «піонери» міліцейських відзнак Незалежної України – «Почесний знак МВС України», «За відзнаку в службі» та «Кращому працівникові пожежної охорони». Вони були затверджені одним наказом МВС – № 243 – і, по суті, стоновили першу систему відомчих нагород. Однак уже скоро життя засвідчило, що цих відзнак недостатньо. Їх бракувало для повноцінного заохочення працівників міністерства і взагалі не було для тих, хто всіляко допомагав правоохоронному відомству. Приміром, у розпал боротьби з бандитизмом виникла проблема з нагородженням міліціонерів за героїчні вчинки та розкриття резонансних злочинів – жоден із «першопрохідців» за своєю «природою» для цього не годився. Тому вже 1997-го у МВС з’явився «Хрест Слави» – відзнака за виняткові заслуги у протидії злочинності.
  За таким же принципом наступними роками в міліцейському відомстві запровадили ще низку нагород, кожна з яких призначалася для заохочення конкретної категорії осіб. Так, у минулому номері «Моментів» ми розповідали про медалі «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності», «За сприяння органам внутрішніх справ України» і «За розвиток науки, техніки та освіти», що початково засновувалися як премії МВС для відзначення тих людей, котрі допомагають вартовим порядку в їхній роботі. Однак усі нові нагороди виникали відокремлено одна від одної, безсистемно. Першою спробою впорядкувати їх став наказ МВС № 1280 «Про систему заохочувальних відзнак МВС України», підписаний міністром внутрішніх справ М. В. Білоконем 29 жовтня 2003 року.
   Документ встановлював 20 відомчих відзнак, затверджувалися їх опис та інструкція щодо застосування. У наказі, зокрема, був прописаний розмір грошових виплат, обов’язкова наявність на зворотному боці майже всіх знаків порядкового номера, а також вперше офіційно визначався порядок заохочення нагородами, серед яких найвищою стала відзнака «Почесний працівник МВС України». Найголовніша міліцейська нагорода виготовлялася з некоштовних металів, при тому, що «нижчі» за неї «Хрест Слави», «Закон і честь» та «Почесний знак МВС України» на той час ще вироблялися зі срібла. Але цим «нелогічності» не обмежувалися. Найбільше плутанини в документі було з планками для нагород. А передісторія проблеми є така.
   Ще влітку 1999-го під час щорічного огляду одностроїв тодішній міністр внутрішніх справ Ю.Ф. Кравченко звернув увагу на те, що на формених сорочках міліціонерів відсутні нагородні планки. За Радянського Союзу на сорочках таких планок не носили, а в Незалежній Україні це питання взагалі жодним чином не регламентувалося. Тож Кравченко відразу доручив своєму заступнику М. І. Ануфрієву в найкоротший термін розробити згадану деталь. Ескізи перших планок створив автор «Почесного знаку МВС України» А. А. Пегета й уже 24 червня 1999 року вони були затверджені наказами МВС №№ 485–487. Таким чином у літній період на сорочці повсякденного та парадного одностроїв (за умови носіння її без кітеля або куртки) дозволялося замість чинних тоді нагрудних знаків носити планку зі стрічкою завширшки 24 мм (за аналогією з радянськими стандартами).
   Проте в згаданому вище наказі № 1280 частина відзнак затверджувалася разом з 24-мілі­метровими планками, частина – взагалі без них, а п’ять медалей, згідно з авторськими проектами, мали колодки (за їх параметрами визначається і розмір планкової стрічки) завширшки 28 чи навіть 30 міліметрів. Таке безладдя утворилося через відсутність на той час на державному рівні будь-яких нормативно-правових актів щодо стандартів планок. Указом Президента були встановлені лише єдині зразки колодок до медалей відомчих заохочувальних відзнак завширшки 28 мм, та й то у червні 2004 року. Вже після підписання наказу № 1280 безлад із планками помітили, однак через згадану відсутність загальнодержавного «орієнтиру» змін до документу не вносили.
Примітно, що плутанина з планками мала місце й у наступному «системному» наказі МВС, який стосувався відомчих заохочувальних відзнак. За номером 180 його підписав т. в. о. міністра внутрішніх справ М. В. Корнієнко 5 червня 2007 року – для вдосконалення організації роботи з відбору та представлення працівників ОВС до відзначення нагородами, запобігання суб’єк­тивності під час ухвалення рішень про заохочення, підвищення значущості й престижності відзнак, а також упорядкування грошових виплат за відомчі нагороди й приведення їх відповідно до єдиних соціальних стандартів. У новому документі встановлювалося 14 основних та 16 відзнак структурних підрозділів МВС. Хоч документально ці види нагород і були розмежовані, але оскільки ввійшли до одного наказу, то широким загалом усі 30 сприймалися як основні міліцейські відзнаки.
Через низку проблем у всіх знаках, окрім «Почесний працівник МВС України», «Лицар Закону» і «За розвиток науки, техніки та освіти» обох ступенів, був скасований обов’язковий раніше порядковий номер. У розділі, що регламентував порядок нагородження, вперше вказувалось на необхідність подання пропозиції щодо заохочення певних категорій осіб до встановлених дат. Наприклад, щодо жінок – до 8 Березня кожного року.
Що ж до згаданих недоречностей, то в документі кілька разів плутаються поняття планки та колодки. Крім того, в описах знаків «Хрест Слави», «Закон і честь» та «За безпеку народу» знову «забули» про планки. Для інших нагород вони передбачені, однак не вказаний їх точний розмір.
   Цікавим є питання порядку розміщення відзнак та планок на одязі – воно відображене не в описаних «системних» наказах, а в окремому документі. Підписаний він був ще 24 травня 2002 року під номером 535 та регламентував правила носіння форменого одягу та знаків розрізнення працівниками МВС. У цьому наказі вперше затверджено, яким чином на парадно-вихідному однострої мають розміщуватися державні, відомчі та інші нагороди, а на повсякденному – орденські стрічки та стрічки медалей на планках.
   Цьогорічний же наказ МВС «Про затвердження Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства внутрішніх справ України» став дійсно пов­ноцінним системним документом у міліцейській нагородній справі, оскільки в ньому враховані «помилки» двох попередників та додані нові суттєві поправки. Так, встановлено дуже високий стандарт якості нагород за рахунок затвердження не просто їх ескізів, а еталонів знаків. Чітко прописані критерії їх зовнішнього вигляду не дозволяють виробникам у процесі виготовлення занижувати якість відзнак. Також новим документом усім нагородам повернуто систему нумерації, яка впорядковує їх облік, що, відповідно, підвищує їх статус.
   Загалом у наказі встановлено 13 відомчих заохочувальних відзнак (усі вони – загальноміліцейські, нагороди структурних підрозділів скасовані ще з 1 січня 2011 року). Окремими документами затверджено знаки «За тяжке/легке поранення», відзнаку міністра внутрішніх справ «Закон та порядок», а також знак «Ветеран органів внутрішніх справ» (див. стор. 16–17). У наказі вперше зазначено, що на повсякденному однострої розміщується тільки остання відомча відзнака (з правого боку грудей), а всі попередні носяться у вигляді орденських стрічок та стрічок медалей на планках (з лівого боку грудей).
Нині вже узаконені й планки для всіх відомчих відзнак і якраз з цього номера «Моментів» ви можете дізнатися їх правильний розмір та порядок розміщення.

Олександр СОПОВ,
директор ВТО «Орден»,
Анна ТОРГОНЕНКО,


imzak.org.ua




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua