Друге народження «Почесного знака», №21 26.05.2011
Друге народження «Почесного знака», №21 26.05.2011

Артикул: ВТО_

Після розпаду СРСР Міністерство внутрішніх справ України було першим вітчизняним відомством, котре взялося за розробку власних нагород: міліцейські «первістки» в металі побачили світ раніше, ніж вийшов відповідний Указ Президента. А згодом МВС ще й стало піонером в удосконаленні своїх відзнак та приведенні їх зовнішнього вигляду до вимог сучасності. Стосувалося це, насамперед, «Почесного знака МВС України», котрий невдовзі після його створення викликав чимало нарікань і щодо якості виготовлення, і щодо дизайну. Тож уже 1998 року нагорода кардинально змінила свою «зовнішність»: з її основи зник щит, притаманний радянській символіці, а натомість з'явилися хрест і міліцейський кристал. Та, як зазвичай, цьому передував досить непростий процес «перевтілення».


      Перший «Почесний знак МВС України» разом із двома своїми «братами» – нагрудними знаками «За відзнаку в службі» та «Кращому працівникові пожежної охорони» – з’явив­ся навесні 1995 року. (Детальніше – у «Моментах» № 3.) Однак уже у процесі його розробки висловлювалися думки щодо неприпустимості створення міліцейських нагород Незалежної України на основі фалеристичної концепції СРСР. Предметнішою ця розмова стала на початку 1997-го, коли накопичилося занадто багато за­уважень стосовно відзнаки.


    Перша й чи не найголовніша претензія до знака – його зовнішній вигляд. Річ у тому, що радянські державні нагороди, які вручали працівникам ОВС, були «безликими», тобто не містили в собі жодних національних особливостей. Таким же вийшов у початковому варіанті й «Почесний знак МВС України». Створений на основі щита, він аж надто нагадував союзний знак «За відмінну службу в МВС» – тільки з синьо-жовтим прапором та тризубом. Треба було запроваджувати в нагородах національний колорит, відображати власні історичні традиції. На цьому, зокрема, наголошував начальник сектору відділу нагород Адміністрації Президента України В. Й.  Бузало. Як альтернативу радянському щиту обрали хрест у стилізованому вигляді.


     Самі нагороджені знаком були незадоволені тим, що з часом його поверхня тьмяніла, відлущувалося кольорове покриття. Була й ще одна «меркантильна» обставина: гостра кінцівка меча псувала тканину кітеля. Крім того, у ті роки саме запроваджувався новий формений одяг для працівників міліції і нагорода мала вкладатися в його естетичну концепцію. Усе це в підсумку і призвело до активного розгортання процесу зі зміни «обличчя» «Почесного знака».


    Як і у випадку з «Хрестом Слави», ініціатива з «пластичного оперування» відзнаки виходила «знизу», причому одразу з кількох боків. Основне ж навантаження з втілення ідеї в життя лягло на плечі працівників тодішнього нагородного підрозділу МВС – відділу проходження служби та нормотворчої діяльності, який очолював В. Г. Філатов. На особистих контактах він звернувся до старшого інспектора з особливих доручень відділу військово-мобілізаційної роботи та цивільної оборони Управління державної пожежної охорони (УДПО) МВС А. А. Пегети. Той з дитинства захоплювався малюванням, мав відповідну освіту й був відомий у міністерстві як талановитий художник. Ще до роботи в зазначеному підрозділі він служив у внутрішніх військах, де створював різноманітні панно для «вевешників». А вже в УДПО прославився тим, що малював дружні шаржі на своїх керівників та колег. Тому Філатов і запропонував йому зробити ескіз нового «Почесного знака». Було це 1997 року.


     Невдовзі Пегета представив свій проект. Слід зазначити, що він першим у ході розробки відом­чої нагороди використав нову міліцейську символіку, затверджену ще 14 квітня 1993 року Наказом МВС № 237. До речі, кілька слів про саму символіку, котра лягла в основу нинішнього геральдичного знака міністерства. Її авторами були працівники творчо-виробничої студії «Форм-дизайн» О. В. Бессарабов, В. М. Кузнєцов та І. А. Малов. Емблема МВС, яку вони створили, складалася з двох елементів – державного герба України та восьмикутного кристала (див. фото). Цей кристал був обраний як символ непохитності та сумління. Білий колір контурного штриха означав порядність і чистоту намірів. Уперше новостворена емблема була вручну наклеєна в майстерні Малова на автомобіль «Лада», що супроводжував президентський ескорт. (Між іншим, на виставці поліцейської техніки в Парижі за оформлення міліцейської машини Україна отримала третє місце.)


    Так от, саме два «символічні» восьмигранні кристали, накладені зі зміщенням один на одний, використав у своєму ескізі Пегета. Третьою деталлю став стилізований хрест. У його центральній частині був медальйон, обрамлений лавровим вінком. Усередині медальйона – тризуб, навколо якого зроблений напис «МВС України». Що цікаво: букви розміщені не по всьому колу, а лише у верхній його частині. Як запевняє автор, зроблено це, щоб напис легше читався. Нижня ж частина кола заповнена двома акуратними лавровими гілочками.


Пегета дуже скрупульозно поставився до виконання своєї роботи, тому великих змін у процесі затвердження його ескіз не зазнав. Окремі деталі «підкоригували» у відділі нагород Адміністрації Президента України, а тодішній міністр внутрішніх справ
    Ю. Ф. Кравченко додав до зображення знака «родзинку». За баченням очільника МВС, руків’я двох мечів, розміщених на верхньому кристалі, мали прикрашати маленькі фіаніти. Новий «Почесний знак», як і його «поперед­ника», вирішили виготовляти зі срібла.
    Робота з «народження» нагороди в металі розпочалася на початку червня 1998 року, коли до Державного інженерно-упро­ваджувального центру «Спецтехніка» надійшов лист за підписом начальника Головного управління роботи з особовим складом М. І. Ануфрієва. У ньому висловлювалося прохання забезпечити виготовлення двох експериментальних зразків «Почесного знака МВС України» згідно з доданим ескізним проектом та його описом. Окремим листом зазначалося, що орієнтовна потреба за умови серійного виробництва складатиме 150 штук на рік.


    Питанням, де саме виготовлятимуть експериментальні зразки та серійну партію – на столичному ВАТ «Українські ювеліри», Львівському державному ювелірному заводі чи Банкнотно-монетному дворі, – опікувалася «Спецтехніка». Вимоги відомства найкраще задовольняла пропозиція «Українських ювелірів». Тож на цьому заводі до кінця літа й побачив світ перший зразок «Почесного знака», виконаний з кольорових некоштовних металів. Контроль за всім процесом здійснювали начальник ДІУЦ «Спецтехніка» В. О. Лоторєв та начальник відділу Центру С. М. Величко, а безпосереднім виконавцем був старший науковий співробітник І. П. Юрченко.


Уже 15 вересня 1998 року  Ю. Ф. Кравченко підписав Наказ МВС України № 700 «Про внесення змін до додатка до Наказу МВС України від 21.04.95 № 243 „Про затвердження нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України“», згідно з яким вигляд «Почесного знака» мав бути змінений (див. фото):

                                                     

Перші 50 оновлених нагород були виготовлені до Дня міліції у грудні того ж року. Решту 100 штук з «сигнальної» партії Міністерство отримало на початку березня 1999-го. Загалом на створення дослідних зразків та виготовлення півтори сотні срібних серійних нагород міліцейське відомство витратило майже 30 тис. гривень.


    …Через три роки після свого народження «Почесний знак МВС України» зазнав кардинальних змін. Він набув нових обрисів і нового звучання. Оновлена нагорода була своєю, рідною, українською. Вона викликала спогади про славетне минуле й водночас вселяла віру в майбутнє.

Олександр СОПОВ, директор ВТО «Орден»,
Анна ТОРГОНЕНКО, «Моменти».
(За матеріалами книги «Історія нагород української міліції»)

imzak.org.ua




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua