|[29 травня 2020 р]| ПАМ’ЯТАЄМО І ДЯКУЄМО ЗА ПЕРЕМОГУ...
|[29 травня 2020 р]| ПАМ’ЯТАЄМО І ДЯКУЄМО ЗА ПЕРЕМОГУ...

Артикул: 1945

8 та 9 травня — пам’ятні і важливі дати для мільйонів людей. Ці свята були і залишаються зворушливими і світлими днями, коли ми згадуємо подвиг наших дідів і прадідів, вшановуємо пам’ять героїв, які віддали своє життя заради майбутнього. Цьогоріч, 9 травня, ми відзначали 75-ту річницю Великої Перемоги. Нашої перемоги над нацизмом. Друга світова війна стала найбільш кривавою та жорстокою в історії людства. Але війна – це не лише зброя та військові дії, а й мільйони людських долей, виживання протягом років у надважких умовах. Низький уклін Вам, ветеранам війни! Неможливо переоцінити Ваш внесок у перемогу та відновлення миру на землі. Ви наші герої назавжди.
Один з таких героїв і єдиний в селі Агрономічне - це Іван Григорович Яковлєв. Неможливо залишити без уваги героїв цієї знаменної події. Тому висловити свою шану і подяку, саме в цей день - 9 травня, до ветерана завітали депутати районної ради Сергій Сітарський, Максим Петько і голова Вінницької районної організації ветеранів України Петро Василинич.
Гості вітали Івана Григоровича зі святом Перемоги, дякували за мужність, стійкість, відвагу, силу духу, самопожертву, тяжку ратну працю, щиру любов до рідного краю. За пам’ять про славетні бойові подвиги, життя наступних поколінь, за дитинство, за мирне небо над головою. Такі герої є і завжди будуть яскравим прикладом для молодих поколінь у творенні мирного сьогодення, любові та звитяжної праці на благо рідної Вітчизни. Бажали здоров’я, благополуччя, наснаги, добра, оптимізму та якнайбільше радісних, щасливих днів. Після слів вітання та подяки народні обранці вручили подарунки до свята, а також спільно з керівником ветеранської організації презентували ветерану грамоту районної ради, районної державної адміністрації та районної організації ветеранів, медаль «За бойові заслуги. 75 років Перемоги» та грошову винагороду.  
Не можемо не написати про героїчне життя живого свідка подій Другої світової війни.
Іван Григорович Яковлєв народився далекого 1925 року у с.Миронівка, що на Ямпільщині, в багатодітній родині, в якій окрім нього виховувались іще четверо синів. До важкої селянської праці його привчили мати Наталя Омелянівна і батько Григорій Леонтійович. Після закінчення школи Іван Григорович навчався на біологічному факультеті Одеського університету ім.Мечнікова. Там і застала його війна. Під час пішої подорожі додому під Уманню його зустріли розвідники 58 армії II Українського фронту, розпитали звідки і куди він йде. Після чого зарахували у розвідроту.
Згодом подоляк став командиром топографічного відділення, бійці якого виявляли на місцевості вогневі точки, озброєння ворога, щоб потім вказати координати цілей артилерії та авіації. З визвольними боями пройшов Молдову, Румунію, Польщу, Чехословаччину. Тричі був поранений. Брав участь у захопленні «язиків» - німецьких полковника і обер-лейтенанта, за що відзначений бойовими нагородами. У німецькому місті Торгау зустрів звістку про Перемогу у тій кривавій війні. У 1948 році І.Г.Яковлева демобілізували. Перерване навчання продовжив, вступивши на агрономічний факультет Московської сільськогосподарської академії ім.Тімірязєва. Навчання давалось легко, і невдовзі молодий агроном вже працює у Міністерстві сільського господарства СРСР. Під час навчання познайомився та одружився із москвичкою Ганною Юхимівною, котра навчалась у юридичному вузі.
Та не лежала у молодого фахівця душа до паперів, тому попросився ближче до землі. Трудився головним агрономом МТС у Московській області. Але вабила рідна Вінниччина... Спочатку працював головним агрономом в Мурованокуриловецькій МТС, потім - у Ямпільській. Трудився у Дзигівці, це було міцне господарство, що мало 7800 га землі. До речі, Іван Григорович другим на теренах України запровадив грошову оплату людям. Але з тією різницею, що 20% залишалось на продукти харчування. Побудували у Дзигівці чудовий Будинок культури, на відкриття котрого запросив акторів театру ім. І.Франка з двотижневими гастролями.
У 1961 році його призначають головним агрономом Обласної дослідної станції, котру потрібно було створити біля Вінниці. За спогадами ветерана, прибувши на місце, побачив поле та три бараки, але труднощі його не лякали. Він був одним із п’яти засновників Агрономічного, та й, до речі, назвою населений пункт завдячує саме Івану Яковлєву. Одинадцять років Іван Григорович віддав улюбленій справі. З часом він став головним агрономом - інспектором в інспекції держкомісії з сортовипробування сільгоспрослин. Знак «Почесний сортовипробувач», яким його нагороджено, мають в Україні лише п’ять фахівців. У 1991 році Іван Григорович Яковлев вийшов на заслужений відпочинок. Допоки дозволяв стан здоров’я, ветеран не полишав громадської роботи, був серед людей, багато років очолював районну організацію інвалідів війни і Збройних сил, був заступником голови обласної спілки.
Раніше багато спілкувався з молоддю, кожного року, напередодні Дня Перемоги, читав лекції для студентів вінницьких вишів, аби молодь отримувала цінні історичні факти з перших вуст.
В святковий день радо зустрічав гостей, адже для кожного ветерана дуже важливо і приємно, коли їх не забувають, пам’ятають і шанують. Бажаємо Івану Григоровичу у здоров’ї та злагоді зустріти цьогорічний 95-ий ювілейний день народження.

 

Джерело - сайт Вінницької районної ради




Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua