|[ 29 серпня 2018 ]| ЗІРКА РУСТАМА.
|[ 29 серпня 2018 ]| ЗІРКА РУСТАМА.

Артикул: ВТО_

17 червня 2014 року на Луганщині у населеного пункту Металіст загинув Рустам Шонійозович Хамраєв - доброволець 24 батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, почесний громадянин міста Луцька.

Рустам Шонійозович Хамраєв  народився 29 листопада 1975 року в м. Луцьк.

Один із найактивніших учасників Революції Гідності, Євромайдану. На Майдані був з самого його початку — з кінця листопада 2013 року.

Вступив до Самооборони Майдану, боєць 14-ї сотні «Вільні люди», після того як «беркутівці» розбили цю сотню, і в ній майже нікого не залишилось — перейшов у 38-у сотню.

В лютому під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із-під куль снайперів діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер, сам був поранений і отруєний газами. Отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів.

Якби не мужність Рустама в ранок 20 лютого, кількість загиблих на Майдані була б набагато більшою. Тоді один зі снайперів лежав під КамАЗом біля барикади з бетонних блоків на Інститутській і розстрілював людей. Рустам, не маючи зброї, тоді фактично вступив у двобій з «беркутами» «чорної роти». Надзвичайно смілива була людина! Не один раз дивився смерті в лице!

В той ранок чотири рази куля пробивала стару армійську каску на його голові. Те, що тоді залишився живий — просто пощастило йому, кулі застряли між каскою і підшлемником. Рустам дістав із-під обстрілу жінку – медика - волонтера, врятував її від вірної смерті. Вона поповзла до тіла його друга і під кулями отримала інфаркт. Потім він дістав тіло свого друга, який лежав буквально в метрах 30 від тієї самої «чорної роти».

Після лікувався в Києві та Луцьку, але непролікувавшись до кінця, в березні 2014 року знову повернувся на Майдан. Був волонтером в «МедАвтоМайдані Об'єднаному» («МАМО»), який допомагав постраждалим на Майдані і сім'ям загиблих, жив в наметовому містечку.

Коли розпочалася російська збройна агресія проти України, Рустам на війну на Схід відправився добровольцем прямо з Майдану, не сказавши про це ні слова родині. Не побажав зайвий раз хвилювати ні матір з батьком, ні сина, ні рідну сестру. Не хотів завдавати душевного страждання людям, яких любив понад усе.

Коли Крим анексували, для нього це було ще одним ударом після загибелі побратимів на Майдані.

17 червня 2014 року передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район селища Металіст і визволити Металіст від терористів (Металіст — це, фактично, Луганськ, околиця його).

Ранком того самого дня потрапила в засідку і була полонена група «айдарівців» і десантників з 80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат «Айдару» відібрав і скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від бойовиків і звільнити наших бійців.

Дорогою бійці потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами. Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у терористів танки, БМП, БТР і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів — автомати і кулемети.

Під шквальним вогнем терористів, солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував їх ціною свого життя. І смерть свою він зустрів у тому бою достойно, як Герой, прийнявши основний удар на себе.

Рустам був розстріляний з крупнокаліберного кулемета з танка — розривні кулі розтрощили бійцю голову, тулуб і ногу — смерть була миттєвою. Він до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, даній Україні і українському народові.

Останній запис в блокноті Рустама: «Отримав автомат „АКС-74“, 4 магазини». І трохи нижче: «Стояти на смерть! Україна понад усе!!!».

Доля розпорядилась так, що Рустам пішов у свій останній бій під звуки Гімну України. Він був встановлений в його телефоні замість сигналу вхідних дзвінків. Рустам встановив його 22 січня 2014 року, в той день, коли на Майдані снайпери вбили його побратимів. Це була і пам'ять про побратимів, і нагадування, що боротьба триває.

Він дотримав слова. Він віддав себе Україні цілком і повністю. Зробив крок до безсмертя. І Гімн України лунав йому перед останнім його боєм, під час бою, в останні хвилини життя, пролунав неодноразово і над бездиханним тілом Рустама у полі бою. Останні його слова до батька по телефону за 2 години до своєї загибелі: «Мені пора, я вас всіх люблю!».

Тіло Рустама дві доби пролежало на полі бою, тільки через дві доби його забрали наші бійці. Дійсно, і душу, і тіло він положив за нашу свободу.

Разом з Рустамом в тому бою загинуло ще двоє бійців - молодший сержант Андрій Колесник і Сергій Рябуха. Четвертий боєць, Микола Чепіга, потрапив до полону терористів і через 10 днів його в полоні зарізав ножем «кадировець».

20 червня відбулася прощальна панахида на Театральному майдані Луцька. Похований Рустам з військовими почестями на міському кладовищі Гаразджа — на Алеї почесних поховань.

8 серпня 2014 року Указом Президента України № 640/2014 — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

7 травня 2015 року одним із перших нагороджений найвищою нагородою УПЦ Київського Патріархату — медаллю «За жертовність і любов до України», (посмертно).

В 2015 році про життя та героїчну смерть Рустама Хамраєва знято документальний фільм «Воїни миру. Рустам Хамраєв»

 

 У серпні 2017 завершилися зйомки повнометражного документального фільму «Заміновані вірністю» про Рустама і його вівчарку Баді.

 17 грудня 2015 року у Луцьку на фасаді школи № 9, де навчався Рустам Хамраєв, відкрито меморіальну дошку на його честь.

17 червня 2016 року у Луцьку по вулиці Кравчука на фасаді будинку, де проживав Рустам Хамраєв, відкрито меморіальну дошку на його честь.

01 лютого 2018 року за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілістності України, вірність військовій присязі, самовіддане служіння українському народу Рустам Хамраєв був нагороджений найвищою відзнакою ВГО «Країна» орденом "ЗІРКА СЛАВИ ТА ЗАСЛУГ" № 050 (посмертно).

25 липня 2018 року рішенням Луцької міської ради №44/1 За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України Хамраєву Рустаму Шонійозовичу присвоєно посмертно звання "Почесний громадянин міста Луцька".

 

 

 




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua