|[20 червня 2020]| Звитяжний Хрест Марії Кулиш.
|[20 червня 2020]| Звитяжний Хрест Марії Кулиш.

20 червня в пункті постійної дислокації 92 ОМБр, за поданням голови Сумської філії Всеукраїнської громадської організації «Спілка морських піхотинців України «Сумське морське зібрання», відбулося нагородження Хрестом Архістратига Михаїла «За відвагу» (№116) Марії Куліш за вірність військовій присязі народу України, героїзм та взірець мужності.

Кулиш Марія Іванівна - стрілець – санітар медичного пункту 3 механізованого батальйону 92 окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.

Про мужність та відвагу вголос не говорять. Просто, коли в твоїй країні оголошують мобілізацію, ти за покликом серця йдеш до війська і робиш те, що можеш. Саме так 2015-го вчинила мила жінка з невеличкого села на Одещині. Півтора місяці вишколу на полігоні Широкоий Лан, і донедавна вправна господиня та матір трьох дітей, їде на передній край.

«До війни я не працювала медиком. Вже у бойових умовах опановувала фах санінструктора і стрільця-санітара. До того виконувала все, що скажуть, адже інакше на війні не можна. Польові умови не лякали. Страшніше було бачити страждання наших захисників. Часто доводилось евакуювати побратимів і дуже боляче, коли ми не встигали», - зазначила Марія.

З 16 квітня 2015 по 17 липня 2016 року приймала участь в обороні міста Щастя у складі 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону  92 ОМБр.

З 4 жовтня 2016 по 27 листопада 2017 року приймала участь в обороні м. Мар’янка.

З 13 травня 2018 по 23 грудня 2018 року та з 17 червня 2019 по 24 березня 2020 року приймала участь в обороні м. Авдіївки  (район Верхньоторецьке).

Одного разу трапилося так, що Мраії і самій знадобилась евакуація. Автомобіль, в якому знаходилась жінка, загорівся під час руху, і поки вона вибиралась звідти, обгоріли обличчя, шия, верхня частина тулуба та руки. Але розповідати все подробицях не в стилі нашої героїні. Через два місяці вона була вже в строю. Про пластику, хоч така можливість і є, поки не хоче говорити, мріє, що знайдеться час після нашої перемоги.

Старшого солдата Марію Іванівну у підрозділі лагідно називають просто Машею, бо люблять і поважають, а вона вважає побратимів своєю другою родиною, синами. Підтримують маму і рідні діти. Донька теж відслужила 3-річний контракт, середній син поки пройшов строкову службу, а молодший ще школяр. Усі пишаються матусею.

«І хоч це не перша, і навіть, не друга відзнака, вітання та слова подяки за роботу дуже тішать,» - зізнається медик. Втім, головним стимулом залишатися в строю є велике бажання перемогти. Марія мріє, щоб швидше закінчилася війна.

Дякуємо цій прекрасній пані за самовідданість і бажаємо їй та всім медикам міцного здоров’я і здійснення найзаповітніших бажань.

 




Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua