|[ 17 березня 2019 ]| Хотів зробити щось для України…
|[ 17 березня 2019 ]| Хотів зробити щось для України…

Артикул: ВТО_314-1

11 лютого у ВПУ-36 с. Балин було організовано свято з нагоди 20-річчя учня 33-ї групи Кашиці Руслана Володимировича, котрий 27 квітня 2017 року вступив на контрактну службу добровольцем у 15 батальйон 128 полку м. Ужгород. Прослужив 3 місяці в навчальному підрозділі, 1 місяць і 8 днів у зоні АТО.
Під Торецьком хлопець підірвався на міні, йому відірвало ногу, уламками пробило живіт, він майже втратив зір. Хлопець осліп на ліве око, зір правого намагаються бійцю повернути.
Руслан родом із Хмельницької області. Він сирота. Рідна мама зловживала спиртним, забувала годувати дітей. Загалом у жінки їх було троє, але її позбавили батьківських прав. Руслан єдиний з дітей, хто вижив, інші за різних обставин трагічно пішли з життя.
Руслан Кашиця потрапив до Плужнянської школи-інтернату в Ізяславському районі, Хмельницької області у першому класі посеред навчального року. Хлопець не озлобився на життя. Навпаки, вихователі запам’ятали його дуже добрим. Він намагався допомагати меншим вихованцям інтернату, піклувався про людей старшого віку в селі. Після закінчення дев’ятого класу Руслана Кашицю перевели в інший інтернат, у Вовковинці, Деражнянського району. Опісля хлопця віддали у будинок сімейного типу в Дунаївці.
Руслан пішов учитися на автомеханіка, проте після першого курсу, як тільки виповнилося 18 років, прийшов у військкомат у рідну Славуту і підписав контракт зі 128 гірсько-піхотною бригадою. Хотів зробити щось для України.
На святкування ювілею Воїна приїхало багато гостей, його друзів: волонтер Ольга Батагова (вона, власне, й була одним із ініціаторів святкування), бойові побратими, вчителі з Плужнянської школи- інтернату (вони до нього і в Дніпро їздили, впізнавши важкопораненого бійця на екрані телевізора), директор цієї ж школи Валентин Климчук. Вітали Руслана з 20-річчям на Дунаєвеччині. Адже вчиться хлопець нині у Балинському вищому професійно-технічному училищі № 36 (директор Микола Осипчук), згодом отримає спеціальність водія-автомеханіка.
Іменинник справді не чекав такого свята, тому був дуже зворушений і привітаннями, і подарунками — усе відбулося, звісно ж, чудово! До речі, учні й вчителі його рідної Плужнянської школи провели заздалегідь ярмарок (продавали різноманітні поробки, випічку тощо) і назбирали гроші на подарунок своєму герою — мікрохвильову піч.
Є у Руслана мрія: опанувати ще один фах — військового психолога. Кому, як не йому, знати якою важливою і необхідною є психологічна підтримка наших захисників. Тому, впевнений, ця мрія обов’язково здійсниться. Друга мрія – побачити український прапор над Горлівкою.
Для Руслана та всіх учнів училища був організований дирекцією святковий стіл та невеликий концерт, наприкінці якого Володимир Тележинський вручив Патріоту України відзнаку ВГО «Країна» - медаль «За відвагу».




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua