|[ 14 грудня 2019 ]| Коли чужий біль, як власний.
|[ 14 грудня 2019 ]| Коли чужий біль, як власний.

Артикул: ВТО_248-3

Малий Сашко з самого дитинства мріяв стати військовим, адже його батько свого часу войював в Афгані. Він ще учнем початкової школи міряв "бронік" та вчився стріляти з "мєлкашки". Коли батько Сашка пішов на російсько-українську війну, то малий ним щиро пишався. Петро з позивним "Скажений Возик" був однією з тих ланок, хто, ризикуючи життям під ворожими обстрілами зв'язував захисників Донецького аеропорту з "великою землею".

В минулому році Сашко Гаркуша поступив до криворізького військово-спортивного ліцею. Відмінно закінчив 1-й курс і поїхав до батьків в село Пашена Балка, що під Дніпром.

А 1 липня сталася трагедія - увечорі Сашко помітив, що четверо хлопчаків на дитячому майданчику підпалюють та намагаються розтрощити бойову гранату. Виникло полум'я. 16-річний Сашко кинувся до малечі, вихопив снаряд та намагався відкинути його якомога далі від майданчика.

Проте не встиг. Граната вибухнула у нього в руках. Результат: шестеро поранених, а сам Сашко потрапив до реанімації, де пережив 3 клинічні смерті та переніс 3 операції, частково втратив пальці на правій руці.

За проявлену гідність та самопожертву при надзвичайній ситуації загрожуючий життю громадян побратими з Дніпровського козацького куреня ім. отамана Сірка його нагородили орденом Івана сірка 3 ступеня та відзнакою ВГО «Країна» - медаллю "За гідний вчинок".




Замовити орденські планки ви можете на сайті: orden.com.ua


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua