- День вшанування ветеранів ОВС України
- Відзнаки та нагороди військових частин, підрозділів та ювілейні
- 100 секунд правди з Олександром Соповим
- ВИЩА ВІДЗНАКА - орден "ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ"
- Знак приналежності - Хрест бойового братерства
- НАГОРОДИ ВГО"КРАЇНА"
- НАГОРОДИ ВГО"ЗВИТЯГА"
- НАГОРОДИ БІЙЦЯМ АТО та ВОЛОНТЕРАМ
- Орден Нескорених та усі Знаки народної пошани
- АЛЕЯ СЛАВИ - нагородження Героїв
- ПОДАРУНКИ ДО КОЖНОГО СВЯТА
- НОВІ НАГОРОДИ ВТО "ОРДЕН"
- Нагороди силових структур, громадських організацій, для міст і громад, спортсменів, героям Чорнобиля
- Всі ЗНП
- ІСТОРІЯ НАГОРОД України та країн світу
- Розробка та виготовлення нагород та знаків
- Мапа сайту
37 окремий мотопіхотний батальйон «Запоріжжя» (37 ОМПБ, в/ч А3137, пп В6266) —батальйон ЗСУ, початково створений як 37 БТрО на території Запорізької області.
Нагрудний знак «37 ОМПБ».
Відзнаку розроблено колективом Виробничо-творчого об’єднання «Орден».
Нагородження проводиться за поданням командира батальйону.
Дата створення батальйону – 4 вересня 2014 року. Командир батальйону – підполковник Лобас Олександр Анатолійович. Батальйон створений на базі обласної громадської організації “Ніхто крім нас”.
Спочатку батальйон був укомплектований з добровольців Запорізької, Дніпропетровської і Донецької областей. Первинний формат батальйону – батальйон територіальної оборони Запорізької області. Надалі батальйон був переведений під юрисдикцію МОУ з привласненням назви «37 Окремий Мотопіхотний Батальйон».
4 вересня 2014 року була підписана директива Генерального штабу, яка офіційно затвердила 37 БТрО у складі Сухопутних військ ЗСУ, що дозволило вїйськкоматам Запоріжжя розпочати комплектування нового підрозділу в добровільному порядку (за контрактом) та за призовом під час мобілізації. Наприкінці жовтня батальйон був повністю укомплектований, особовий склад пройшов належний вишкіл. На 22 вересня в батальйон було зараховано 250 добровольців із яких 115 новобранців ще не служили у ЗСУ. В урочистій обстановці вони склали Присягу на вірність народу України.
З перших днів існування батальйону розпочалася інтенсивна бойова підготовка особового складу на полігоні по місту його постійної дислокації. Наприкінці жовтня 37 БТрО вирушив в зону проведення АТО на сході України, де розпочав свою діяльність із забезпечення проведення виборів до Верховної Ради на звільнених територіях. В листопаді бійці 37 БТрО діяли в районі Донецького аеропорту. Частину з них наприкінці листопада перекинули під Дебальцеве.
10 листопада 2014 року під час транспортування до лікарні від втрати крові після отриманих важких поранень в спину та ноги в наслідок мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями блокпосту в районі міста Авдіївка поблизу Донецького аеропорту помер Ломейко Андрій Вікторович. 14 листопада загинув Швачко Роман Олександрович ("Анархіст").
У листопаді 2014 року 37 батальйон було реорганізовано у 37 окремий мотопіхотний батальйон 93 дніпропетровської механізованої бригади.
5 квітня 2015 року поблизу с. Широкине (Донецька область), підірвавшись на протитанковій міні, загинув Щербак Дмитро Дмитрович («Пілот»). Разом з Дмитром загинув Макеєв Олег Миколайович («Борода»).
У травні 2015 року 37 окремий мотопіхотний батальйон було переведено до складу 56 окремої мотопіхотної бригади, що дислокується в смт. Мирне, Мелітопольського району, Запорізької області.
25 червня 2015 року близько полудня під Комінтерновим розвідувальна група потрапила в засідку та вступила у ближній бій з противником. Солдат Анатолій Дубовик лишився прикривати відхід побратимів, відстрілювався до останнього. Дистанція між розвідгрупою та терористами була близько 10 метрів, бій тривав приблизно 15 хвилин. Анатолій зазнав поранення осколком у голову від обстрілу з РПГ. Евакуйований до Маріуполя, врятувати життя не вдалося, помер через 2 години.
З жовтня 2015 група під керівництвом Романа Карася отримала бойове завдання перетнути річку Кальміус та, не виходячи на територію, контрольовану терористами, зайняти пости для спостереження за їх діями. 4 жовтня троє бійців 37 батальйону вирушили на виручку побратимам з батальйону «Донбас», які підірвалися на міні в секторі «М» поблизу села Павлопіль, Волноваського району. Під час руху військовики підірвалися на «розтяжці» з міною біля села Пищевик. 4 жовтня Роман Карась загинув, решта зазнали поранень.
27 жовтня під час несення служби в районі с. Кременівка, Нікольський район, Донецька область помер Міщенко Руслан Вікторович.
15 лютого 2016 року трагічно загинув солдат Танський Вадим Юрійович.
Воронов Дмитро Станіславович - загинув 2 березня під час несення служби поблизу с. Касянівка, Володарського району, Донецької області.
5 квітня 2015 року дістав важкі поранення Замотаєв Геннадій Георгійович («Пчєла») в результаті підриву машини на міні під Широкиним, життя Геннадія врятували. Помер 12 березня 2016 року через відрив тромбу.
Богданов Денис Матвійович загинув 29 травня під час пересування від ВОП в районі с. Гнутове для заняття вигідної позиції потрапивши під мінометний обстріл.
Ткаченко Олександр Іванович - трагічно загинув 22 червня в районі с. Новоселівка, Волноваського району, Донецької області.
Самойлович Максим Олександрович («Сом») - загинув 12 вересня на Маріупольському напрямку, поблизу села Чермалик (Донецька область) під час обстрілу з САУ 2С1 «Гвоздика».
Сазонов Леонід Олександрович («Борода») - трагічно загинув 15 лютого 2017 року в районі смт. Донське, Волноваського району, Донецької області.
Французан Ігор Леонтійович - надвечір 6 червня 2018 року ворожа ДРГ спробувала оточити взводний опорний пункт ЗСУ в районі с. Піски під Донецьком, але була помічена. Військовослужбовці передового спостережного посту вступили у бойове зіткнення. Резервна група бійців у складі чотирьох чоловік почала переслідування противника, однак натрапила на заміновану ділянку. Стався вибух, внаслідок якого загинули двоє бійців – Ігор та солдат Литковець Степан Леонідович.
Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org
Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua