|[ 03 вересня 2019 ]| Нагородження військового капелана.
|[ 03 вересня 2019 ]| Нагородження військового капелана.

Артикул: ВТО_107-2

31 серпня, в місті Краматорськ, Донецької області, за поданням громадської організації «Сумське морське зібрання» на честь десятої річниці заснування Донецької обласної громадської організації ветеранів ПДВ «Союз десантників» відбулося нагородження відзнакою ВГО «Країна» - медаллю «За плідну співпрацю» (№592) Василя Іванюка.

Іванюк Василь Федорович – військовий капелан, священик краматорського храму Святого Пророка Іллі, директор «Карітас Краматорськ».

На Донбасі він давно свій, хоча народився на Львівщині. Живе і працює на Сході більше 25 років. Встиг заснувати чимало громад, побудувати не один храм. Коли починалася війна, майже потрапив в лапи терористів, дивом уникнув розстрілу. Зараз його радо зустрічають на передовій і в сірій зоні, з початку війни він возить туди допомогу, займається воїнами, біженцями, допомагає відновлювати зруйновані будинки. Паралельно знаходить час обслуговувати п'ять парафій і служити капеланом.

На Донеччину приїхав 15 березня 1992 року по запрошенню отців Василіанів, які тут вже проводили богослужіння. На той час в Бахмутському районі були три приходи, сформовані на базі переселенців, вивезених в 1951 році з Бойківщини. Ці люди після виходу УГКЦ з підпілля приїжджали до Львова і просили надати їм священика.

Поїхав в гості і залишився. Побачив велику потребу в праці. Спочатку допомагав катехизувати, паралельно навчався в Івано-Франківському Теолого-катехитичному Духовному Інституті. У 1995 році був посвячений на священика і був відправлений на північний захід Донецької в селище Новодонецьке, Добропільського району, де служив п'ять років, почав будівництво церкви. Згодом організував вісім парафій, почав будівництво храмів. Повільно прибували молоді священики, сформувався досить потужний центр. На сьогодні він виділений в Краматорський деканат УГКЦ, який охоплює сім районів області. Зареєстровано понад 20 парафій, побудовано 13 храмів.

Але прийшов 2014 рік…

Остання спільна молитва УГКЦ, УПЦ (КП) і протестантів (до честі останніх: вони організували цю патріотичну акцію), відбулася на центральній площі Краматорська, коли і площа, і міська рада були вже захоплені російськими бойовиками.

Коли ситуація почала загострюватися, з'явився рух Опору. Чотири райони Донецької області сепаратизм до себе не пустили. Люди виставили барикади під українським прапором і не дали захопити поліцейські ділянки і органи влади.

Вранці проводив служби в парафіях, збирали кошти для військових…

А потім прийшли добробати, відвойовані активістами території зайняла українська армія і наші хлопці практично всі пішли воювати. Почалася співпраця з 93 ОМБр. Хлопці приходили до церкви, молилися, ставили свічки, трохи розпитували. Були переважно зі сходу України, Дніпропетровська, Харківська, Полтавська, Кіровоградська області. Ми багато спілкувалися, здружилися. На фронті зустрівся з сином.

Почалася волонтерська діяльність, яка переросла в службу у 81 ОДШБр.

Потім з’явився проект «Карітас» - в рамках німецьких проектів допомога в критичних обставинах, надання грантів на перенавчання, працевлаштування, відновлення і розширення бізнесу. Медицина, психологія - все це працює на повну і з дітьми, і з дорослими. Гроші на допомогу йдуть звідусіль: Німеччини, Австрії, Нідерландів, Чехії. Були ще поляки, японці. У сірій зоні ведеться робота з дітьми -  проведення таборів з елементами релігії.

Отець Василь постійно співпрацює з десантною ветеранською організацією Донбасу, а від знедавна став її повноправним членом.

 




Замовити орденські планки ви можете на сайті: planki.org


Замовляйте ідентифікаційні жетони на сайті: www.tokens.com.ua